РОЛЬ МЕДИЧНОЇ СЕСТРИ У МУЛЬТИДИСЦИПЛІНАРНІЙ КОМАНДІ ДИНАМІЧНОГО СПОСТЕРЕЖЕННЯ ХВОРОГО НА ХРОНІЧНУ СЕРЦЕВУ НЕДОСТАТНІСТЬ
Abstract
У кваліфікаційній роботі висвітлено аспект важливої проблеми медицини - хронічної серцевої недостатності (ХСН), яку визнають глобальною пандемією, адже вона охоплює близько 26 мільйонів людей у всьому світі, та невпинно
поширюється. В Україні за період війни кількість хворих на ішемічну хворобу серця, яка є найважливішою причиною ХСН, зросла на 30 %, окрім того, виявлено багато випадків захворювання, яке виникло вперше, що дає привід
прогнозувати погіршення ситуації.
Усі рекомендації Європейської асоціації кардіологів щодо ведення пацієнтів із ХСН, у тому числі Рекомендації 2021 року грунтуються на доказовій медицині, головним посланням якої є комплексність та своєчасність надання медичних
послуг, проте оновлені рекомендації 2022 року наголошують на особливій важливості навчання пацієнта принципів самодогляду та самоконтролю симптомів хвороби. А останні рекомендації британських фахівців з Національного інституту здоров'я (National Institute for Health and Care Excellence - NICE) рекомендують мультидисциплінарний командний підхід у лікуванні пацієнтів із ХСН, де особлива роль відводиться домашньому сестринському контролю за хворими з серцевою декомпенсацією.
У цьому звязку метою нашої роботи було визначити роль медсестри у мультидисциплінарній команді контролю пацієнтів з ХСН, оцінити динаміку показників якості життя, толерантності до фізичних навантажень, комплайнсу лікування у процесі сучасної персоналізованої терапії та навчання хворих принципів самоменеджменту/самодогляду.
Обстежено пацієнтів з клінічно вираженими ознаками серцевої недостатності (задишка, слабкість, ознаки застою по одному або обох колахкровообігу), діагностованою зниженою фракцією викиду лівого шлуночка.
Персоналізована терапія призначалась згідно оновленої версії настанови 2022 року Американської колегії кардіологів, Американської асоціації серця та Американського товариства із серцевої недостатності, яка включала: інгібітори
АПФ або блокатори рецепторів ангіотензину II або сакубітрил/валсартан, бета-адреноблокатори, антагоністи мінералокортикоїдних рецепторів, дапагліфлозин/емпагліфлозин, петлеві діуретики.
Поряд з тим, враховуючи важливість самоменеджменту для хворих на ХСН, а також те, що його вдосконалення є у центрі уваги мультидисциплінарних програм із ведення пацієнтів в усьому світі, нами були застосовані такі форми
втручання для покращення здатності хворих до самодогляду: структуроване тематичне навчання, навчання щоденному моніторингу основних гемодинамічних показників, контролю маси тіла, яке проводилось медичною сестрою.
Групу втручання становили пацієнти, які погодились на дослідження оцінки ефективності навчання самоменеджменту, другу групу (група контролю) склали особи, яким дано рекомендації щодо лікування та самодогляду, проте вони не
дотримувались лікарських рокомендацій, не вели контролю основних параметрів.
Тривалість спостереження хворих обох груп становила 6 місяців, контакт з пацієнтами здійснювали безпосередньо, а також on line, через месенджери вайбер, вотсаб, телеграм. Обстеження хворих проводили як за допомогою загальноклінічних методів дослідження, так і додаткових, що включали оцінку функціонального стану, якості життя та толерантності до фізичних навантажень.
На початку обстеження нами було проведено і проаналізовано тестову оцінку рівня знань хворих про основні елементи самодогляду, а також оцінку прихильності хворих на ХСН до основних принципів самоконтролю і виявлено у
цілому їх низький вихідний рівень.
У процесі дослідження проведено аналіз впливу застосування навчання хворих самоменеджменту/самоконтролю на гемодинамічні показники. У обох групах відзначено нормалізацію або покращення показників як систолічного, так і
діастолічного артеріального тиску та частоти серцевих скорочень, проте цільовий рівень артеріального тиску був досягнутий у 75 % пацієнтів першої групи та лише у 56 % у пацієнтів другої групи, які не погодились на навчання
самоменеджменту.
Аналізуючи динаміку функціонального стану пацієнтів, відмічалось значне покращення загального самопочуття, гемодинамічних показників вже після одного місяця навчання самоконтролю, а протягом пів року спостереження у
жодного хворого не виникло потреби у стаціонарному лікуванні так не відбулося погіршення функціонального класу серцевої недостатності. Позитивним виявився і аналіз динаміки показників 6-хвилинного тесту - спостерігалось достовірне
збільшення толерантності до фізичного навантаження у групі втручання наприкінці спостереження та відсутність достовірних змін у контрольній групі.
Навчання медичною сестрою принципів самодогляду пацієнтів підвищувало прихильність до терапії завдяки набуттю нових знань про своє захворювання, впевненості в можливості ефективного самоменеджменту/смодогляду, що
підтвердили результати оцінки динаміки комплайнсу лікування у досліджуваних групах. Результати вивчення показників динаміки якості життя у обстежених хворих продемонстрували тенденцію до покращення показників якості життя в
групі втручання, а у контрольній групі - до погіршення порівняно з вихідними показниками.
Отже, кращі результати в підвищенні комплайнсу лікування та показників якості життя хворих на хронічну серцеву недостатність спостерігаються при використанні комплексного підходу з використанням сучасного медикаментозного лікування та навчання пацієнта елементів самоменеджменту в домашніх умовах з активним залученням медсестри, наголосом на важливості її роботи, як ментора та організатора навчання.