dc.description.abstract | Хвороби органів травлення на даний час є одними з найбільш поширених у світі. За даними Всесвітньої організації Охорони Здоров’я (ВООЗ) вони займають третє місце після захворювань серцево- судинної системи та онкологічної патології. Найбільшої агресії з боку екологічних та хімічних чинників зазнає печінка. Це пояснюється тим, що
вона є найсильнішим детокс-органом, посідає центральне місце в регуляції та інтеграції міжорганного обміну речовин та виконує біологічно важливу бар’єрну функцію. За думкою експертів, у ХХІ столітті хвороби органів травлення (ХОТ) можуть посісти чільне місце серед захворювань населення нарівні з захворюваннями серцево-судинної системи, як передбачає
Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ). Слід зазначити, що серед окремих хвороб, які відносяться до класу ХОТ, фіброз і цироз печінки (52,1%) та алкогольна хвороба печінки (9,6%) становлять найважливіші нозологічні форми в структурі смертності. Крім того, захворювання печінки є найпоширенішою причиною інвалідності в рамках класу ХОТ (75,2%). Ці факти підкреслюють необхідність зосередитися на проблемі захворювань гепатологічного профілю та вжити заходів для їх ефективного контролю.
В Україні на сьогодні існує проблема створення об’єктивної картини захворюваності та поширеності хвороб органів травлення через недосконалість статистичної звітності Проте важливість інформування та вдосконалення системи лікування залишається актуальною. Окрім того, існує проблема недостатньої оцінки роботи медичних сестер у вузьких спеціалізованих відділеннях, що має високу значущість, оскільки їх участь безпосередньо впливає на всі етапи
лікування та реабілітації пацієнтів. Якщо ця проблема не буде вирішена, може з'явитися ризик великих прямих та непрямих витрат, тому профілактика та протирецидивне лікування патології печінки необхідно проводити не тільки на лікарському етапі, але й з врахуванням важливої ролі медичних сестер. Це питання є не тільки медичною, але й
соціальною проблемою.
Вкрай важливо дослідити сестринсьий процес при захворюваннях печінки шляхом вивчення та аналізу ефективності тренінгових програм для медичного персоналу для покращення якості життя пацієнтів з захворюваннями гепатобіліарної системи.
Практичне значення роботи по даній темі полягає в тому, що вона сприяє покращенню якості життя пацієнтів з захворюваннями гепатобіліарної системи. Результати аналізу ефективності тренінгових програм для медичного персоналу показали, що підвищення кваліфікації медичних працівників та підвищення рівня їх уважності та відповідальності може
позитивно впливати на процес лікування пацієнтів і сприяти зменшенню ризику ускладнень.
Отже, впровадження тренінгових програм для медичного персоналу з метою покращення якості життя пацієнтів з захворюваннями гепатобіліарної системи є важливим елементом профілактики, протирецидивного лікування та реабілітації пацієнтів. Це забезпечує розвиток медичної науки та практики, а також покращення якості життя
населення. | uk |