ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОЕМОЦІЙНОГО СТАНУ ЖІНОК ПЕРИМЕНОПАУЗАЛЬНОГО ВІКУ ТА РОЛЬ МЕДИЧНОЇ СЕСТРИ В ПОКРАЩЕННІ ЯКОСТІ ЖИТТЯ ЖІНОК

Abstract

У кваліфікаційній роботі наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення актуального завдання медсестринства, що полягає в удосконаленні ранньої діагностики та профілактики менопаузальних та психоемоційних порушень у жінок перименопаузального віку, встановленно взаємозв’язки із менопаузальним синдромом та ступенем вираженості симптомів тривоги та депресії, розроблено нову концепцію копінг стратегії комплексної лікувально-профілактичної терапії психоемоційних порушень у жінок перименопаузального віку. Зміна гендерної демографічної структури суспільства призвела до збільшення популяції частки жінок старшої вікової групи. Вікова група жінок України в пери-іпостменопаузі віком 40–69 років становить на 23% більше, ніж чоловіча. Менопаузальний перехід є періодом, в якому відмічається найвищий ризик виникнення асоційованих з менопаузою психічних, когнітивних та соматичних розладів. Частота клімактеричних симптомів сягає 80% у жіночій популяції [8]. Психічні та когнітивні порушення з різним ступенем вираженості присутні у структурі клімактеричного синдрому в більшості жінок, а іноді є домінантними . Психічні розлади є важливою медичною проблемою, що впливає на якість життя та соціальне функціонування жінок менопаузального віку . З початку війни, майже кожен українець зазнав неминучого негативного впливу на психологічне здоров'я [12]. Депресивні розлади є найпоширенішими розладами психіки. Вони поширені практично так само, як і тяжкі соматичні хвороби. Особливості психоемоційного стану у жінок перименопаузального віку є актуальною тематикою, оскільки перименопаузальний період може бути складним для жінок з психологічної та емоційної точки зору. Під час перименопаузи жіночий організм зазнає серйозних фізіологічних змін, які можуть асоціюватися з різними симптомами, такими як поганий настрій, дратівливість, тривожність, порушення сну, головні болі, запаморочення та інші. Менопаузальний перехід є періодом, що характеризується найвищим ризиком виникнення асоційованих з менопаузою психічних, когнітивних та соматичних розладів. Частота клімактеричних симптомів сягає 80% у жіночій популяції [8]. Психічні та когнітивні порушення з різним ступенем вираженості присутні у структурі клімактеричного синдрому в більшості жінок, а іноді є домінуючими. Війна є великою травматичною подією, що розгортається на території України. Сучасні події призводять до змін психоемоційного стану, розвитку тривоги та депресії. У роботі розкривається питання копінг-поведінки жінок, як форми поведінки, що відображає готовність особи вирішувати складні життєві проблеми. Особливо актуальним є вивчення поведінкової реакції в часи військової загрози в країні. Це поведінка, спрямована на пристосування до складних соціально-економічних та сімейних обставин і передбачає уміння використовувати певні заходи для подолання емоційного стресу та тривоги. Обґрунтовано вибір психологічного арсеналу дослідження. Для дослідження особливостей копінг-стратегій у жінок перименопаузального віку ми використовували комплексну методику, яка включала наступні опитувальники, а саме: оцінка симптомів менопаузи у жінок перименопаузального віку за допомогою міжнародної шкали MRS (Menopause Rating Scale), оцінка та ступінь вираженості тривоги та депресії за госпітальною шкалою (HADS), вираженість депресії за шкалою MADRS (Montgomery-Asberg Depression Rating Scale). Нами обстежено 56 жінок в перименопаузальному періоді. Середній вік жінок становив 47,88±1,48 роки. Першу клінічну групу склали 20% (n=12) жінок віком від 41 до 45 років, ІІ групу 26% (n=14) жінки від 46 до 50 років, ІІІ групу жінок 54% (n=30). За данними анкетування за шкалою MRS у 71,4% обстежених пацієнток було виявлено менопаузальні симптоми різного ступеня тяжкості, у 28,6% жінок прояви менопаузального синдрому не спостерігалися, хоча періодично відмічалися скарги соматовегетативного характеру. Оцінюючи стан здоров’я жінок за MRS у І групі середнє значення сумарного менопаузального синдрому склало 7,32 бали, що вказувало на слабко виражені менопаузальні порушення, де на перший план виходили скарги соматовегетативного характеру. Психоемоційні порушення були слабо виражені лише у 2 пацієнтів. У ІІ групі жінок середнє сумарне значення менопаузального синдрому було вище і становило 12,13 балів, що вказувало на помірно виражені менопаузальні порушення, на перший план виходили теж скарги нейровегетативного та психоемоційного характеру. У ІІІ групі прояви менопаузального синдрому були середнього ступеня важкості, середнє значення сумарного менопаузального синдрому становило 17 балів. Менопаузальний синдром проявлявся кількома підшкалами: соматовегетативного характеру важкого ступеня; психоемоційного характеру помірного ступеня; легкого ступеня - сечостатеві порушення. У структурі скарг в усіх групах жінок переважали соматовегетативні вазомоторні симптоми: приливи, пітливість, відчуття жару, вегетативні кризи з неприємними відчуттями в ділянці серця, серцебиттям, проблеми зі сном. Психоемоційні порушення проявлялися зміною настрою, підвищеною дратівливістю, відчуттям стурбованості та фізичного виснаження. У жінок ІІ та ІІІ групи, крім вище перерахованих скарг спостерігалася підвищена тривожність, відчуття психічного виснаження, депресивний настрій спостерігався у 7 пацієнток. Рання діагностика психологічних розладів перехідного періоду є важливим етапом в лікуванні жінок з менопаузальним синдромом. Для діагностики психоемоційних розладів застосовуються різноманітні тести та опитувальники. Ми використовували - Госпітальну шкалу тривоги та депресії (The Hospital Anxiety and Depression Scale, HADS), за результатами наших обстежень за допомогою Госпітальної шкали тривоги та депресії було виявлено у 16,07% пацієнток - наявність розладу. Субклінічна тривога спостерігалася у 14,28% випадків,субклінічна депресія у 12,5% , поєднання тривоги та депресії встановлено у 8,9% пацієнток, клінічно виражена тривога була у 3 пацієнток і у 1 жінки клінічно виражена депресія, таким чином демонструючи чітку перевагу тривожного компонента. Клінічна психологічна симптоматика у обстежених жінок характеризувалась різноманітністю виявлених скарг. Найчастіше найпоширенішими симптоми були: пригніченість настрою 72%, втрата енергії і зниження активності 86%, внутрішня напруга із неможливістю розслабитися 64%, неспокійні думки (71%), розлади сну 56%, роздратованість 43%, безпорадність щодо нових змін 23%, психомоторна загальмованість та іпохондричні прояви у 19% випадків. В структурі психопатологічної симптоматики у обстежених хворих І групи переважав переважно астенічний синдромокомплекс, який характеризувався домінуючим почуттям загальної слабкості та млявості, пасивністю, зниженним настроєм з переживанням байдужості до подій, що раніше викликали інтерес до життя, порушення циклу сон-неспання. У жінок ІІ та ІІІ групи окрім астенічного синдрому були прояви тривожного синдрому, що характеризувався: зниженим настроєм з нав’язливими переживаннями, немотивованою тривогою, відчуттям внутрішнього дискомфорту. Для депресивного синдрому у 7 пацієнтів відмічалися: зниження настрою, почуття тривоги та негативне емоційне забарвлення переживань, нав'язливе побоювання, сумнів у правильності прийняття рішень і власних дій, підвищення вразливості. У жінок в яких виявлено депресивні розлади для вимірювання важкості симптомів депресії, використовували шкалу Монгомері-Асберг (MADRS), за результатами наших обстежень депресивний синдром було виявлено у 21,4% випадків, у 78,6% – депресивні розлади були відсутні. Серед обстежених пацієнток у 16,1% виявили депресивний епізод легкого ступеня, у 5,3% – депресивний епізод помірного ступеня. Найпоширенішими депресивними симптомами були: зниження настрою (74.3%), зниження працездатності та активності (65.7%), пригніченість (18,3%), іпохондричні прояви (11,4%). У обстежених пацієнток за допомогою кореляційного аналізу методом Пірсона були виявлені статистично значущі кореляції між менопаузальними порушеннями за міжнародною шкалою MRS та вираженістю психоемоційних симптомів. При вивченні взаємозв’язку між менопаузальними порушеннями за міжнародною шкалою MRS і рівнем тривоги, оцінених за допомогою шкали HADS виявлено: прямий достовірно сильний кореляційний зв'язок вираженості тривоги з нейровегетативними (r=0,72) і психоемоційними (r=0,48) субшкалами менопаузального синдрому та загальною тяжкістю менопаузального синдрому за MRS (r=0,41, p=0,03). Рівень депресії за госпітальною шкалою тривоги та депресії (HADS) корелює з нейровегетативними (r=0,66, p=0,01), психоемоційними симптомами (r=0,53, p=0,02) та загальною тяжкістю менопаузального синдрому за MRS (r=0,62, p=0,03). Виявлено, чим більше виражені прояви менопаузального синдрому тим більша вираженість тривожного та депресивного синдромів у жінок перименопаузального віку. Виявлено прямий кореляційний взаємозв’язок між віком (r=0,33, p=0,05) та загальною тяжкістю менопаузального синдрому за MRS (r=0,64, p=0,01) у жінок. Враховуючи взаємозв'язок між менопаузальним синдромом та рівнем тривоги та депресії важливим елементом у лікуванні та підтримці пацієнток перименопаузального віку є забезпечення ефективної комплексної медичної допомоги яка включає в себе різноманітні методи лікування, з урахуванням індивідуальних особливостей кожної пацієнтки. Оскільки менопаузальні порушення можуть призводити до зниження якості життя жінок, розуміння взаємозв'язку між менопаузальним синдромом та рівнем тривоги та депресії може допомогти медичним працівникам визначати найбільш ефективні методи лікування та психологічної підтримки для пацієнтокперименопаузального віку. Медичні сестри відіграють важливу роль у підтримці жіночого здоров’я, які переживають перименопаузальний період. Однією з найважливіших ролей медичної сестри є забезпечення психоемоційної підтримки жінок у перименопаузальний період. Молодший медперсонал повинен демонструвати емпатію та співчуття, допомагати підтримувати позитивні емоції та підтримувати розмову з пацієнтками про їхні почуття. Важливо знати, що психічний стан жінки може сильно впливати на її фізичне здоров'я, тому медична сестра повинна виявляти розуміння та сприяти професійному діалогу з жінками. Нами розроблено рекомендації для медичних сестер з питань копінг-стратегії покращення психоемоційного стану жінок перименопаузального віку, що включають: професійну психологічну підтримку та консультування щодо фізіологічних змін які відбуваються в організмі жінки, допомагають знижувати рівень стресу та підтримувати задовільний психоемоційний стан за допомогою рекомендацій про правильне раціональне харчування, регулярні фізичні вправи, достатній відпочинок, сон; проводиться соціальна підтримка, рекомендується: спілкування за допомогою соціальних мереж з друзями, родичами, колегами, (що допомогає знайти психологічну підтримку та взаємодію з людьми). Волонтерство або участь в соціальних проектах, (щоб відчувати свій внесок у сьогодення). Готовність до позитивного переосмислення складної життєвої ситуації (використовувати позитивні думки, медитацію, йога, релаксаційні вправи, дихальні практики та інші техніки, що допоможуть зосередитися на своїх думках та почуватися спокійніше). Використання інноваційних технологій за допомогою яких медична сестра може допомогти жінкам знайти та використовувати різноманітні техніки, такі як мобільні або онлайн додатки, які ефективні у підтримці психічного та фізичного здоров'я. Взаємодія з родичами та близькими пацієнтки, оскільки підтримка від родини має найбільший позитивний вплив на психічний стан жінки. Отже, методи підтримки психічного здоров'я жінок в періоді перименопаузи повинні бути комплексними та індивідуалізованими. Вивчення взаємозв’язку між психоемоційним станом та ступенем важкості менопаузального синдрому у жінок перименопаузального віку є актуальним оскільки цей період у жінок пов’язаний з багатьма фізіологічними та психологічними змінами