| dc.description.abstract | Дисертація присвячена підвищенню ефективності лікування хворих з гострим коронарним синдромом. Науково обґрунтовано, з високим ступенем достовірності, роль анатомічних та системних детермінант та їх вплив на ефективність інвазивної реперфузії при гострому коронарному синдромі; науково доведено, що на безпосередній прогноз (госпітальну летальність), 6-місячну смертність та 5-річну виживаність хворих після реваскуляризації мають вплив локалізація коронарного ураження, кількість уражених сегментів, ступінь і протяжність стенозу/оклюзії, тяжкість ураження за шкалою Gensini та розвиток колатерального кровоплину за Rentrop; Доповнено наукові дані щодо причин догоспітальної та внутрішньогоспітальної затримки інвазивної стратегії ведення пацієнтів з гострим коронарним синдромом. Встановлено суттєву пряму кореляцію зі ступенем важкості ураження вінцевого русла за шкалою Gensini та ступенем розвитку коллатералей за Rentrop (r=0,555, p<0,001). Базуючись на даних коронароангіографії, виявлено прямі кореляції між розвитком колатералей та ураженням 4-го, 9-го, 11-го та 13-го сегментів коронарної артерії (r=0,300, p<0.020). Науково доведено недостатню інформативність рекомендованої та широковживаної в клінічній практиці шкали GRACE при оптимальній стратегії інвазивної реперфузії при багатосудинному ураженні. З метою оптимізації прогнозування наслідків інвазивної стратегії лікування гострого коронарного синдрому на доповнення до рекомендованої валідної шкали GRACE 2.0 вперше застосовано дерево рішень шляхом класифікації та регресії із використанням оцінки розвитку колатералей (за Rentrop), ступеня тяжкості за Gensini. | uk |
