Профілактика системно-запальних та реперфузійних ускладнень при реконструкції аорто-стегно-підколінного сегмента в умовах хронічної критичної ішемії

Abstract

Дисертацію присвячено проблемі профілактики системно-запальних та реперфузійних ускладнень після оперативного втручання у хворих з багаторівневої оклюзією магістральних артерій. Робота базується на обстеженні та хірургічному лікуванні 146 хворих з атеросклеротичною оклюзією термінального відділу черевної аорти та магістральних артерій нижніх кінцівок, з яких у 70 діагностовано хронічну критичну ішемію. Встановлено, що реваскуляризація сприяє зростанню про- та протизапальних цитокінів (ІЛ-1 до 34,6-86,3 % (Р<0,05), ІЛ-4 – 22,2-85,4 % (Р<0,05), ІЛ-6 – 27,8-86,4 % (Р<0,05), ФНП-α – 18,8-83,2 % (Р<0,05)) залежно від ступеня хронічної артеріальної ішемії; маркерів синдрому системної запальної відповіді (С-реактивного білка в 30-70 раз, лактату в 3,6–5,5 раза, фібриногену в 1,5–3,5 раза (Р<0,001)), інтегральних гематологічних індексів в 3 рази (Р<0,05), активації перекисного окислення ліпідів на фоні виснаження антиоксидантної системи, пригніченої здатності ішемізованих тканин споживати кисень. Для попередження розвитку реперфузійного та синдрому системної запальної відповіді при проведенні реконструктивних втручань в умовах хронічної критичної ішемії нижніх кінцівок в доопераційному періоді запропоновано комплекс заходів, що полягають в застосуванні кверцетину, тіатріазоліну, пефторану, використання еферентних методів дезинтоксикаційної терапії, проведення пролонгованої епідуральної анестезії. Включення в передопераційну підготовку плазмаферезу дозволило зменшити розвиток реперфузійного синдрому в 2,5 рази та зменшити кількість системних ускладнень (пневмонія) на 5,7%, а при застосуванні двох сеансів лейкаферезу даних ускладнень не відмічалось.