УЧАСТЬ МЕДИЧНОЇ СЕСТРИ У ВИВЧЕННІ ТА ПОПЕРЕДЖЕННІ ДОВГОСТРОКОВИХ НАСЛІДКІВ COVID-ІНФЕКЦІЇ

Abstract

Вивчались особливості роботи медичних сестер з пацієнтами на постковідний синдром та розладами психоемоційного здоров’я і когнітивними порушеннями на амбулаторному етапі спостереження. Об’єкт дослідження – сестринська допомога пацієнтам з постковідним синдромом під час пандемії COVID-19 в КНП «Міська клінічна лікарня № 16» Дніпровської міської ради. Шляхом аналізу наукової літератури показано суттєвий вплив довгострокових наслідків ковідної інфекції на здоров’я пацієнтів та значні економічні витрати, функціональну обмеженість та зниження якості їх життя. Серед довгострокових наслідків COVID-19 встановлено прямий та опосередкований вплив на психічне здоров’я пацієнта, що проявляється власне постковідним синдромом. У процесі дослідження виявлено, що когнітивні розлади та їх динаміка у пацієнтів на пост-COVID-19 з тяжким перебігом коронавірусної інфекції вказують на появу обмежень у повсякденному житті, зниження звичної діяльності, а також про утримання від звичайних дій та необхідність сторонньої допомоги. Проаналізувавши результати дослідження, встановлено, що когнітивна функція у хворих на після-COVID-19 в позагоспітальному періоді захворювання знижена у всій когорті пацієнтів за рахунок зниження функціонального стану (за шкалою PCFS, II-IV ст.), і пов'язана з гендерними чинниками, віком, тривалістю госпіталізації, механічною вентиляцією легенів. Відзначено високу частоту тривожних і депресивних розладів за шкалою HADS серед обстежуваних осіб, що зберігають ознаки дихальної недостатності. Встановлено, що чим вираженіше симптоми та тяжчий клінічний перебіг постковідного синдрому у пацієнтів, тим вищі середні показники за шкалою депресії HADS.