| dc.description.abstract | Дисертація присвячена пато- і морфологічному обґрунтуванню критеріїв вибору застосування прямих і комбінованих (поєднання реваскуляризуючої остеоперфорації із прямими) методів реваскуляризації нижньої кінцівки і узагальнено практичний досвід їх застосування у хворих на хронічну критичну ішемію. Відновлення кровоплину шляхом прямих реконструктивних реваскуляризуючих операцій, із застосуванням великої підшкірної вени стегна у 81,5 % прооперованих покращило клінічний стан і якість життя. Збереженість кінцівки становила 98,84 %, показник кісточко-плечового індексу зріс на 42,5 % при ІІІ А стадії ХКІНК, на 52,6 % при ІІІ Б та на 51,9 % при IV стадії порівняно із доопераційними даними, відсоток поопераційних ускладнень становив 6,68 %. Відновлення кровоплину шляхом прямих реваскуляризуючих операції, із застосуванням низхідної артерії коліна у 61,7 % пацієнтів покращило їх клінічний стан і якість життя. Збереженість кінцівки становила 95,8 %, показник кісточко-плечового індексу зріс на 32,5 % при ІІІ А стадії ХКІНК, на 34,2 % при ІІІ Б та на 34,6 % при IV стадії порівняно із доопераційними даними, відсоток поопераційних ускладнень становив 37,5 %. Особливістю застосування реваскуляризуючої остеоперфорації з трансплантацією в підфасціальний простір кісткового мозку і залученням з метою покращення кровопостачання низхідної артерії коліна є відсутність у ранньому післяпераційному періоді виражених проявів реперфузійного синдрому, покращення клінічного стану і якості життя у 88,6 % пацієнтів, показник кісточко-плечового індексу зріс на 34,2 % при ІІІ А стадії ХКІНК та ІІІ Б стадії та на 30,8 % при IV стадії. Відсоток поопераційних ускладнень становив 20,6 %, а збереженість кінцівки – 94,9 %. | uk |
