ОПТИМІЗАЦІЯ ХІРУРГІЧНОГО ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ З ЦУКРОВИМ ДІАБЕТОМ, УСКЛАДНЕНИМ СИНДРОМОМ ДІАБЕТИЧНОЇ СТОПИ

Abstract

У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання щодо покращення загальних результатів патогенетичного лікування синдрому стопи діабетика. Проведено аналіз обстеження та лікування 235 хворих на цукровий діабет, ускладнений розвитком синдрому стопи діабетика. Досліджено ступінь порушення гемодинаміки, моніторинг перебігу ранового процесу доповнювали клінічними, цитологічними, мікробіологічними та морфологічними критеріями. Оцінка якості життя хворих на синдром стопи діабетика проводилася на обробці даних загального міжнародного опитувальника SF-36. На основі отриманих даних обґрунтовано доцільність використання непрямої ендолімфатичної терапії і оптимізовано підходи до тактики хірургічного лікування. Це дозволило зменшити кількість високих ампутацій з 17,1 до 9,6 % та післяопераційну летальність з 6,1 до 2,1 % і скоротити терміни стаціонарного лікування з (48,4±6,2) до (28,1±4,3) ліжко-дні. Проаналізовано питання медико-соціальної адаптації та якості життя хворих на синдром стопи діабетика.