ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНИЙ РЕЦИДИВНИЙ ЗОБ: ПРИЧИНИ, ШЛЯХИ ПОПЕРЕДЖЕННЯ, ЛІКУВАННЯ

Abstract

Дисертація присвячена вивченню причин розвитку післяопераційних рецидивів зоба, діагностиці, вдосконаленню методів лікування і профілактики. Проаналізовано результати обстеження і хірургічного лікування 216 хворих на післяопераційний рецидивний зоб, які за структурно-морфологічними і функціональними ознаками поділені на 5 груп: хворі на рецидивний вузловий колоїдний зоб, вузловий токсичний зоб, дифузний токсичний зоб, автоімунний тиреоїдит, а також хворі з новим захворюванням тиреоїдного залишку. У кожній з виділених груп вивчали причини розвитку рецидивів, особливості клінічних проявів, діагностики, методів лікування і профілактики. Результати хірургічного лікування хворих на післяопераційний рецидивний зоб оцінювали у порівнянні за два періоди: перший – від 1997 до 2000 р. і другий – від 2001 до 2007 року, які відрізнялися різними підходами до вибору обсягу і технології виконання операцій, а саме: в перший період домінували субфасціальні резекційні методи операцій, у другий період – екстрафасціальні гемі- і тиреоїдектомія. Розпрацьовано класифікацію причин виникнення післяопераційних рецидивів зоба, згідно з якою вивчено морфологічні, тактично-технічні та реабілітаційні причини розвитку рецидивів окремих клінічних форм зоба. Розпрацьовано методи попередження і прогнозування можливих рецидивів зоба в кожній із клінічних груп. Запропоновано і впроваджено алгоритм і технологію виконання операцій з приводу рецидивів зоба, які дозволили зменшити більше, ніж у два рази, кількість специфічних післяопераційних ускладнень.