СИНДРОМ ЕНТЕРАЛЬНОЇ НЕДОСТАТНОСТІ ТА ЙОГО КОРЕКЦІЯ НА ЕТАПАХ ХІРУРГІЧНОГО ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА ГОСТРУ НЕПРОХІДНІСТЬ КИШЕЧНИКА

Abstract

У експериментальній частині роботи вивчено ефективність доповнення череззондових лікувальних програм лаважем порожнини тонкої кишки суспензією сукральфату та наслідки попадання токсичного вмісту привідної петлі у відвідну петлю тонкої кишки. Проаналізовано ближні результати хірургічного лікування 108 хворих на гостру непрохідність тонкої кишки. У 32 хворих на гостру непрохідність тонкої кишки вивчено активність некротичних процесів слизової оболонки тонкої кишки за маркером її ушкодження I-FABP (intestine fatty acids binding proteins). На основі динаміки рівня I-FABP, поліорганної дисфункції за шкалою Bernard G.R. (1995) розроблено алгоритм корекції синдрому ентеральної недостатності на етапах хірургічного лікування хворих на гостру непрохідність тонкої кишки. Розширення показань до одномоментної декомпресії привідної петлі тонкої кишки, включення сукральфату до череззондових лікувальних програм та профілактика ураження відвідної петлі тонкої кишки дозволило зменшити частоту ускладнень у пацієнтів з гострою непрохідністю тонкої кишки і синдромом ентеральної недостатності в стадії декомпенсації з 47,1 % до 16,7 %, а серед осіб літнього та старечого віку з 71,4 % до 25 % та уникнути летальних випадків.