| dc.description.abstract | У дисертації наведено теоретичне та експериментальне узагальнення даних щодо впливу тривалості фотоперіоду на середньодобові показники екскреторної, іонорегулювальної та кислоторегулювальної функції нирок, а також на структуру хроноритмів, що створює можливість патогенетично обґрунтованої корекції порушень циркадіанного ритму ниркових функцій з метою пристосування до місцево-сезонного часу з відмежуванням від істинних ниркових патологій.
Дисертацію присвячено вивченню впливу фотоперіоду на екскреторну, іонорегулювальну та кислоторегулювальну функції нирок. У дослідах на статевозрілих білих лабораторних самцях щурів, що утримувалися при різних світлових режимах (12С : 12Т; 24С : 0Т; 0С : 24Т, де С – світло, Т – темрява) експериментально обґрунтовано вплив тривалості фотоперіоду на циркадіанний ритм зазначених функцій нирок та особливості перебудови архітектоніки біоритмів нирок.
Виявлено фотоперіодичні порушення проксимального та дистального транспорту іонів натрію, зміни хроноритмів екскреції іонів натрію та калію, порушення натрій-калієвого гомеостазу. Доведено більш виражений вплив на більшість цих показників постійного освітлення в порівнянні з постійною темрявою. Обґрунтовано залежність кислоторегулювальної функції нирок від умов фотоперіоду. Встановлено, що зміни фотоперіоду не лише порушують середньодобові показники екскреторної, іонорегулювальної, кислоторегулювальної функцій нирок, а й викликають позачергову перебудову структури хроноритмів.
Сукупність отриманих даних свідчить, що постійний світловий або темновий режим викликає десинхроноз екскреторної, іонорегулювальної, кислоторегулювальної функцій нирок. | uk |
