ОБҐРУНТУВАННЯ АКТИВНОЇ ХІРУРГІЧНОЇ ТАКТИКИ У ХВОРИХ НА ГОСТРИЙ ХОЛЕЦИСТИТ У ВІКОВОМУ АСПЕКТІ

Abstract

Дисертація присвячена актуальним проблемам ранньої діагностики і вибору активної лікувальної тактики у хворих на гострий холецистит у віковому аспекті. Проаналізовано результати лікувальної тактики у 378 хворих з гострим холециститом в різних вікових групах і періодах дослідження. Аналіз клінічної картини гострого холециститу дозволив виділити п’ять варіантів його клінічного перебігу. Доказано низьку специфічність і чутливість загальних і місцевих клінічних симптомів у визначенні деструктивних форм гострого холециститу. На основі проведеного порівняльного аналізу клінічних даних, специфічності 12 сонографічних ознак гострого холециститу і результатів морфологічного дослідження видалених жовчних міхурів достовірно засвідчено ступінь вираженості та динаміки запально-деструктивних змін у жовчному міхурі, що характеризують на доопераційному етапі клініко-морфологічну форму гострого холециститу. І на цій основі виділено чотири клініко-морфологічні форми гострого холециститу. Отримані результати морфологічного, морфометричного та імуно-морфометричного досліджень мікропрепаратів у хворих з гострим холециститом літнього і старечого віку засвідчили зменшення артеріального кровопостачання стінки жовчного міхура, зниження пропускної здатності, звуження судин мікроциркуляторного русла, тканинну ішемію з подальшою активацією місцевого запального процесу. Обґрунтовано виконання ранніх (в межах 24–48 год.) оперативних втручань. Запропонований лікувальний алгоритм у хворих з гострим холециститом різного віку залежить від клініко-морфологічної форми захворювання і класу операційно-анестезіологічного ризику. Проаналізовано результати лікування хворих на гострий холецистит в різні періоди дослідження. Застосування активної хірургічної тактики у хворих з гострим холециститом призвело до зниження частоти післяопераційних ускладнень 17,6 до 11,4 % і зниження рівня післяопераційної летальності з 2,1 до 0,6 %.