| dc.description.abstract | Дисертація присвячена питанням вдосконалення та підвищенню ефективності лікування різних форм гострого холециститу, обгрунтуванню та оптимізації лапароскопічної холецистектомії, на основі комплексного вивчення морфофункціонального стану гепатобіліарної системи й індивідуальних особливостей клінічного перебігу захворювання.
З метою уточнення ланок патогенетичних механізмів розвитку гострого холециститу, диференційованого і своєчасного (до розвитку ускладнень) підходу до вибору методу лікування і способу хірургічного (лапароскопічного, лапаротомного) втручання в кожному конкретному випадку захворювання, автором відтворено експериментальну модель гострого холециститу, яка послужила основою для вироблення лікувальної концепції та тактики в клініці.
Розроблений в клініці алгоритм вибору показань, протипоказань та упорядкування термінів операції у хворих на гострий холецистит дав можливість своєчасно і диференційовано (до розвитку ускладнень) підходити до вибору хірургічного (лапароскопічного, лапаротомного) методу лікування в кожному конкретному випадку гострого холециститу, а розроблена класифікація ступенів складності лапароскопічної холецистектомії дозволила своєчасно здійснювати конверсію у відкриту лапаротомію, попередити виникнення різних тяжких інтраопераційних та післяопераційних ускладнень, частота яких зменшилася за останні три роки з 3,0 % до 0,15 %, а післяопераційна летальність до 2,0 % (3).
Сприятливий перебіг післяопераційного періоду та швидка позитивна динаміка в нормалізації функцій організму у більшості хворих після операції дозволяють рекомендувати лапароскопічну холецистектомію ширше у клінічну практику хірургічного лікування різних форм гострого холециститу. | uk |
