КОРЕКЦІЯ РЕПЕРФУЗІЙНОГО СИНДРОМУ ПРИ ХІРУРГІЧНОМУ ЛІКУВАННІ АТЕРОСКЛЕРОТИЧНОЇ ОКЛЮЗІЇ АОРТО-СТЕГНОВОГО СЕГМЕНТУ

Abstract

Дисертація присвячена вивченню механізмів розвитку реперфузійного синдрому, профілактики та лікування реперфузійного пошкодження тканин нижніх кінцівок при проведенні хірургічного лікування пацієнтів із атеросклеротичною оклюзією термінального відділу черевної аорти та магістральних артерій нижніх кінцівок в умовах хронічної критичної ішемії. Робота базується на обстежені та хірургічному лікуванні 159 хворих з атеросклеротичною оклюзією термінального відділу черевної аорти та магістральних артерій нижніх кінцівок. Для попередження розвитку реперфузійного синдрому при проведенні реконструктивних втручань в умовах хронічної критичної ішемії нижніх кінцівок слід проводити комплекс заходів, що полягає у: введенні 8 % 200 мл озоново-кисневого фізіологічного розчину 1 раз на добу протягом 5 днів до оперативного лікування; введенні препарату „Корвітин” у передопераційному періоді в дозі 0,5 г (1 флакон) в 150 мл ізотонічного розчину 1 раз на добу за 5 днів до відновлення кровотоку, інтраопераційно 0,5 г препарату на 150 мл ізотонічного розчину натрію хлориду за 10 хв перед зняттям затискача з аорти протягом, наступне введення в аналогічній дозі повторюється через 12 годин; введенні препарату „Тіатріазолін” 1 %, 2 мл 3 рази на добу протягом 5 днів до реконструкції та 5 днів після реваскуляризації; проведення вказаних заходів здійснюється на фоні пролонгованої епідуральної анестезії. При проведенні відновлення кровотоку по аорто-стегнових сегментах необхідно враховувати гемодинамічні особливості магістрального і колатерального кровоплину артерій та провести реконструкцію дистального артеріального русла нижньої кінцівки із вищим периферичним опором.