ПОПЕРЕДЖЕННЯ ВІДДАЛЕНИХ ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНИХ УСКЛАДНЕНЬ ПІСЛЯ РЕЗЕКЦІЇ КИШЕЧНИКА

Abstract

Дисертація присвячена вирішенню проблеми, пов’язаної із профілактикою та лікуванням порушень мінеральної щільності кісткової тканини у хворих, що перенесли резекцію 50 % і більше довжини тонкої кишки. Це наукове завдання вирішене шляхом експериментального моделювання остеопорозу, з’ясування можливостей хірургічних методів сповільнення пасажу для попередження втрати кісткової маси, динаміки змін мінеральної щільності кісткової тканини при корекції остеодефіциту препаратами кальцію та вітаміну D3, окремо або в поєднанні з антирезорбентом (фосамакс). Експериментально встановлено, що резекція 1/2 довжини тонкої кишки з формуванням ізоперистальтичного анастомозу викликає розвиток остеопоротичних змін в кістковій тканині. В той же час, формування антиперистальтичного анастомозу значною мірою нівелює негативні пострезекційні наслідки. Відновлення цілісності тонкої кишки із формуванням антиперистальтичної вставки довжиною не менше половини резекованого відділу дозволяє попередити виникнення остеодефіциту. На основі комплексного обстеження 60 хворих, які перенесли резекцію 50 % і більше довжини тонкої кишки, встановлено ефективність застосування антиперистальтичних вставок для попередження втрати мінеральної щільності кісткової тканини. Розроблено лікувально-профілактичну програму стосовно проведення резекції тонкої кишки, що включає вибір способу формування анастомозу та застосування медикаментозної корекції в післяопераційному періоді.