https://repository.tdmu.edu.ua//handle/1/8739 Sat, 04 Apr 2026 09:29:45 GMT 2026-04-04T09:29:45Z https://repository.tdmu.edu.ua//handle/123456789/17892 Хірургічне лікування перихілярної холангіокарциноми з інвазією в ворітну вену Попов, Олег Олексійович Дисертаційна робота присвячена покращенню результатів хірургічного лікування хворих на перихілярну холангіокарциному, ускладнену інвазією в ворітну вену, шляхом оптимізації доопераційної підготовки та розробки нових резекційних хірургічних методів. Науково обґрунтовано доцільність радикального хірургічного лікування перихілярної холангіокарциноми з інвазією в ворітну вену. Доведено кореляцію між характеристикою холангіокарциноми (тип росту, тип ураження жовчних протоків і ступінь диференціювання) та частотою виникнення інвазії в ворітну вену. Науково доведено ефективність радикального лікування хворих із перихілярною холангіокарциномою, ускладненою інвазією в ворітну вену. Виявлено фактори резектабельності перихілярної холангіокарциноми. У результаті наукових досліджень розроблено та впроваджено у практичну діяльність органів охорони здоровʼя: спосіб передопераційної підготовки хворого з перихілярною холангіокарциномою, який включає в себе декомпресію жовчного дерева та моделювання печінкового залишку (патент на корисну модель № 116695 Україна); хірургічну тактику при перихілярній холангіокарциномі з інвазією та без інвазії в ворітну вену, залежно від типу ураження жовчних протоків за Bismuth – Corlettе; інноваційні способи вдосконалення техніки оперативних втручань, профілактики та лікування післяопераційних ускладнень. Mon, 01 Jan 2024 00:00:00 GMT https://repository.tdmu.edu.ua//handle/123456789/17892 2024-01-01T00:00:00Z https://repository.tdmu.edu.ua//handle/123456789/17873 Роль попереднього психоемоційного стресу в патогенезі порушень морфо- функціонального стану печінки в умовах комбінованої травми ЗЯТКОВСЬКА, Олена Ярославівна Дисертація присвячена з’ясуванню патогенетичних особливостей ураження печінки на тлі комбінованої механотермічної травми та встановленню ролі попереднього психоемоційного стресу в механізмах його розвитку. В умовах комбінованої механотермічної, травми порівняно з окремими опіком і політравмою, відмічаються більші порушення функціонального стану печінки на 1-7 доби спостереження з вищим рівнем показників перекисного окиснення, ендогенної інтоксикації, маркерів цитолізу і більшими порушеннями часточкової структури гепатоцитів. Відзначається виснаження вмісту SH-груп гомогенату печінки, до 3 доби спостереження збільшуються вміст церулоплазміну та загальна пероксидазна активність крові з наступним їх зниженням. Попередній стрес тривалістю 60 хв супроводжується покращенням більшості досліджуваних показників на 7 і, особливо, на 14 доби після травми і супроводжується відновленням структури печінкової часточки і посиленням регенерації. В його основі лежить мобілізація стрес-лімітуючих систем організму, що свідчить про те, що показники математичного аналізу серцевого ритму на 7 та 14 доби змінюються в бік парасимпатикотонії. Sun, 01 Jan 2012 00:00:00 GMT https://repository.tdmu.edu.ua//handle/123456789/17873 2012-01-01T00:00:00Z https://repository.tdmu.edu.ua//handle/123456789/17871 Особливості перебігу парацетамолового ураження печінки при за- стосуванні екстракту з надземної частини хрону звичайного ВАШКЕБА-БІТЛЕР, Евеліна Михайлівна У дисертації наведені результати дослідження патогенезу парацетамолового ураження печінки. Виявлені особливості перебігу парацетамолової інтоксикації при використанні екстракту з надземної частини хрону звичайного. Проведені дослідження показали, що первинним в розвитку токсичного гепатиту після потрапляння в організм щурів парацетамолу (1250 мг/кг) є активація вільнорадикальних процесів, пригнічення антиоксидантної системи, підвищення проникності мембран еритроцитів та гепатоцитів. В умовах патогенної дії парацетамолу пригнічуються знешкоджувальна та жовчовидільна функції печінки. Отримані дані підтверджені морфологічними дослідженнями, які свідчать про розвиток дистрофічно-некротичних змін епітелію та пошкодженням структури епітеліальних компонентів у печінці тварин. Екстракт з надземної частини хрону звичайного в дозі 150 мг/кг проявив позитивний вплив на перебіг вільнорадикальних процесів в ураженому організмі, викликав відновлення детоксикаційної та жовчовидільної функції печінки та призвів до зменшення проникності еритроцитарних та плазматичних мембран гепатоцитів. Sun, 01 Jan 2012 00:00:00 GMT https://repository.tdmu.edu.ua//handle/123456789/17871 2012-01-01T00:00:00Z https://repository.tdmu.edu.ua//handle/123456789/17869 Вікові особливості ремоделювання серця при експериментальній гіперглікемії ТРАЧ РОСОЛОВСЬКА, Світлана Василівна Комплексним морфологічним дослідженням з’ясовано особливості ремоделювання серця у щурів дорепродуктивного і репродуктивного віку при експериментальній стійкій гіперглікемії. Встановлено, що одномісячна гіперглікемія у тварин обох вікових груп викликає розвиток компенсаторної гіпертрофії міокарда. Тривала (три місяці) гіперглікемія призводить до суттєвих змін макро- і мікрометричних параметрів серця, які більш виражені у тварин дорепродуктивного віку, його декомпенсації та ремоделювання за дилатаційним типом. На субклітинному рівні при гіперглікемії відмічається неспецифічна реорганізація скоротливого, енергетичного і ядерного апаратів кардіоміоцитів та зміна структури капілярів міокарда лівого шлуночка і вушок серця. При короткочасній гіперглікемії спостерігається активація секреторної функції ендокринних кардіоміоцитів вушок серця, при тривалій – її виснаження. Показано, що стійка гіперглікемія призводить і до структурних змін автономних нервів міокарда, вираженість яких залежить від її тривалості. Щільність розташування адренергічних нервових сплетень у перший місяць дослідження збільшується, а надалі зменшується. Щільність холінестеразопозитивних нервових волокон прогресивно зменшується в динаміці експерименту. Більш виражені кількісні зміни автономної іннервації міокарда при гіперглікемії виявляються у тварин дорепродуктивного віку. Sun, 01 Jan 2012 00:00:00 GMT https://repository.tdmu.edu.ua//handle/123456789/17869 2012-01-01T00:00:00Z https://repository.tdmu.edu.ua//handle/123456789/17867 Патогенез імунних порушень у щурів зі стрептозотоцин-індукованим цукровим діабетом, ускладненим ішемічно-реперфузійним пошкодженням головного мозку ТКАЧУК, ОЛЕКСІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ У дисертації представлено результати дослідження патогенезу імунної дисфункції, яка виникає в самців-щурів з експериментальним цукровим діабетом, ускладненим ішемічно-реперфузійним пошкодженням головного мозку. Проведені дослідження показали наявність спільних і відмінних механізмів розвитку імунних порушень, спричинених ішемією-реперфузією головного мозку, цукровим діабетом та поєднанням ішемічно-реперфузійного пошкодження головного мозку й діабету. Встановлено, що дефіцит супресорної функції, визначений за змінами щільності CD4+ і CD8+ тимоцитів та їх рецепторів у тварин зазначених експериментальних груп, виникає за рахунок різних механізмів. Уперше показано що чотиримісячний цукровий діабет, а також ішемія-реперфузії головного мозку в контрольних тварин та щурів із діабетом характеризуються зміщенням про-/антиапототичних взаємовідносин у бік переважання антиапоптотичної складової, однак за ступенем експресії ядерного антигена клітинної проліферації PCNA дефіцит апоптозу тимоцитів при ішемії-реперфузії головного мозку в контрольних щурів виникає на тлі посилення їх проліферативної активності, а у тварин із цукровим діабетом – на тлі пригнічення проліферації найбільш зрілих функціонально активних класів клітин. У тварин усіх експериментальних груп формується дисбактеріоз тонкої кишки з найбільшою вираженістю при поєднанні діабету та ішемії-реперфузії головного мозку. Наявність спільних проявів імунної дисфункції за різних експериментальних втручань можна пояснити тим, що ішемія-реперфузія головного мозку в щурів без діабету спричиняє деструктивні зміни панкреатичних острівців, подібні, хоча й менш суттєві, ніж у щурів із цукровим діабетом. Наявність специфічних імунологічних порушень за умов цукрового діабету, ішемії-реперфузії головного мозку в контрольних щурів та тварин із цукровим діабетом підтверджується модифікацією щільності та функціональної активності різних класів антигенпрезентувальних клітин тимуса. Sun, 01 Jan 2012 00:00:00 GMT https://repository.tdmu.edu.ua//handle/123456789/17867 2012-01-01T00:00:00Z https://repository.tdmu.edu.ua//handle/123456789/17866 Вибір методу лікування хворих з псевдокістами підшлункової залози Степан, Богдан Танасійович Проаналізовано результати лікування 358, з яких прооперовано 240, хворих з псевдокістами підшлункової залози. Аналіз клінічної картини дозволив виділити чотири варіанти клінічного перебігу захворювання. Сонографія з визначенням ехощільності стінки псевдокісти та її вмісту на різних стадіях формування показала чутливість методу у 93,45 % випадків. Обгрунтовано критерії оптимізації хірургічної тактики та розроблено алгоритм вибору лікувальної тактики з пріоритетним вибором мініінвазивних методів операційного лікування хворих з псевдокістами підшлункової залози з урахуванням оцінки ступеня сформованості псевдокіст на підставі аналізу сонографічних та морфологічних ознак на різних стадіях кістоутворення. Порівняльний аналіз хірургічної тактики в різні періоди дослідження показав, що питома вага мініінвазивних пункційних операційних втручань у хворих з псевдокістами підшлункової залози склала 38,33 %, причому за останній період частка цих методів лікування збільшилась з 1,11 до 60,67 %. Запропонована діагностично-лікувальна тактика у хворих з псевдокістами підшлункової залози дозволила знизити частоту післяопераційних ускладнень з 29,73 % при використанні лапаротомних методів лікування до 3,26 % при використанні пункційних методик, а рівень післяопераційної летальності з 4,05 до 0 % відповідно. Sun, 01 Jan 2012 00:00:00 GMT https://repository.tdmu.edu.ua//handle/123456789/17866 2012-01-01T00:00:00Z https://repository.tdmu.edu.ua//handle/123456789/17864 Особливості структурно-функціональної перебудови судин ока в динаміці підвищення внутрішньоочного тиску Шкільнюк, Ніна Михайлівна Дослідження виконано на 66 кролях, з них 12 становили контрольну групу, 36 кролям моделювали адреналін-індуковану глаукому, 18 кролям проводили корекцію судинних змін пентоксифіліном. Для вивчення динаміки морфофункціональних та структурних змін кровоносного русла очного яблука були застосовані морфологічні, електронномікроскопічні, функціональні, ін'єкційні, рентгенангіографічні і математико-статистичні методики. У роботі встановлено особливості структурно-функціональної організації судинної системи очного яблука кроля в нормі і при моделюванні експериментальної офтальмогіпертензіі. Доповнено уявлення про механізми підвищення внутрішньоочного тиску, а також вказано на можливі морфофункціональні співвідношення між структурними елементами судинної системи очного яблука при експериментальній глаукомі з нормальним і підвищеним внутрішньоочним тиском. На підставі встановлених результатів сформульовано гіпотезу впливу підвищеного внутрішньоочного тиску і поєднаної з ним структурної реорганізації судинного русла очного яблука на морфофункціональний стан органу зору при експериментальній глаукомі. Показано позитивний вплив медикаментозної корекції пентоксифіліном на попередження змін в судинах очного яблука і їх функціональних наслідків. Sun, 01 Jan 2012 00:00:00 GMT https://repository.tdmu.edu.ua//handle/123456789/17864 2012-01-01T00:00:00Z https://repository.tdmu.edu.ua//handle/123456789/17861 Трофічні виразки венозного генезу – тактика хірургічного лікування РОМАНЮК, Тарас Володимирович Дисертація присвячена вивченню процесів порушення венозної гемодинаміки нижньої кінцівки та загоєння трофічної виразки венозного генезу, обґрунтуванню вибору тактики хірургічного лікування хворих із хронічною венозною недостатністю нижніх кінцівок, ускладненої трофічною виразкою. Вивчено гемодинамічні та гемокоагуляційні фактори формування трофічної виразки венозного генезу, особливості її ранового процесу. Доведено, що пацієнтам із трофічною виразкою в ексудативній стадії ефективним є виконання її хірургічного дебридменту, нанесення подрібненого субстрату ксеношкіри «Ксенодерм» у суміші з пробіотиком «Біоспорин-Біофарма», а в стадії утворення грануляцій – ксенопластика кріоліофілізованим ксенодермоімплантатом, що дозволяє покращити умови хірургічної корекції на венозній системі кінцівки. Доведено, що хворим з трофічною виразкою венозного генезу І-ІІ ст. (за класифікацією Е.Я. Фісталя, 2007) доцільно виконувати повний стрипінг великої (малої) підшкірної вени, їх приток, ендоскопічну субфасціальну дисекцію неспроможних перфорантних вен із дренуванням субфасціального простору. Для пацієнтів з трофічною виразкою венозного генезу ІІІ-ІV ст. (за класифікацією Е.Я. Фісталя, 2007) обгрунтованою є етапна операція на венозній системі кінцівки. Так, на першому етапі потрібно виконувати короткий стрипінг підшкірних вен на стегні, її притоків, а на другому етапі – ліквідувати патологічний рефлюкс по перфорантних венах і виконати фасціотомію гомілки. Sun, 01 Jan 2012 00:00:00 GMT https://repository.tdmu.edu.ua//handle/123456789/17861 2012-01-01T00:00:00Z https://repository.tdmu.edu.ua//handle/123456789/17860 Мініінвазивні хірургічні втручання у хворих з обмеженими рідинними та гнійними утворами підшлункової залози, печінки і піддіафрагмальних просторів Потійко, Олександр Васильович Дисертація присвячена покращенню результатів хірургічного лікування хворих з обмеженими рідинними та гнійними утворами підшлункової залози, печінки і піддіафрагмальних просторів з розробленням алгоритму вибору лікувальної тактики, пріоритетним застосуванням мініінвазивних багатоетапних пункційних та дренуючих операційних втручань шляхом вивчення сонографічних, топографо-анатомічних взаємовідношень локалізації утвору до шлунка, дванадцятипалої та ободової кишок, його вмісту та об’єму, рівня ендогенної інтоксикації, а також окреслення місця і можливості використання даних методик. Вивчено динаміку та регрес ендогенної інтоксикації у хворих з обмеженими рідинними та гнійними утворами підшлункової залози, печінки і піддіафрагмальних утворів, яким проведено мініінвазивні пункційно-дренуючі втручання. Застосування запропонованої діагностично-лікувальної тактики у хворих з обмеженими внутрішньочеревними утворами дозволило знизити частоту інтраопераційних ускладнень з 17,5 % при використанні лапаротомних методів лікування до 0 % при використанні пункційно-дренуючих методик, знизити частоту післяопераційних ускладнень з 40,0 до 4,3 %, рівень післяопераційної летальності з 7,5 до 0 %, середню тривалість перебування в стаціонарі з 35,5 до 16,5 днів відповідно. Sun, 01 Jan 2012 00:00:00 GMT https://repository.tdmu.edu.ua//handle/123456789/17860 2012-01-01T00:00:00Z https://repository.tdmu.edu.ua//handle/123456789/17857 Цитокінова та імунна дисфункція в патогенезі запальних ускладнень переломів нижньої щелепи МАТОЛИЧ, УЛЯНА ДМИТРІВНА Дисертаційна робота присвячена вивченню особливостей патогенезу цитокінової та гуморальної дисфункції при запальних ускладненнях переломів нижньої щелепи. Було обстежено 106 осіб. Встановлено, що показники цитокінів, визначені у слині, більш точно відображають стан імунного захисту при відкритих переломах нижньої щелепи. Високий рівень IL-1β, IL-6 у слині на 1 та 7 доби обстеження може слугувати прогностичною ознакою щодо запальних ускладнень. Вірогідно високий вміст TNF-α у слині в перші доби обстеження нормалізувавcя на 21 добу. У слині хворих виявлено підвищений вміст Ig А, вміст Ig G вдвічі перевищив рівень у групі контролю, що свідчить про виникнення підвищеної проникності слизової оболонки порожнини рота. Вперше встановлено, що в сироватці крові хворих на ускладнені переломи нижньої щелепи спостерігається виражене зростання активності кісткового ізоферменту лужної фосфатази. Спостерігається паралелізм активності кісткового ізоферменту лужної фосфатази і клінічної, рентгенологічної та ехоостеометричної картини перелому, що дозволяє лабораторно підтвердити утворення кісткового мозоля. Виявлено наростання кількості щільних кореляційних зв’язків з 1 до 14 доби при ранніх ускладненнях та зменшення таких зв’язків при пізніх ускладненнях. У дисертаційній роботі вирішене важливе завдання – удосконалення ранньої діагностики розвитку ускладнень шляхом визначення функціонального стану системи цитокінів, гуморального імунітету організму при переломах нижньої щелепи та розроблено рекомендації для контролю за перебігом репаративної регенерації кісткової тканини. Sun, 01 Jan 2012 00:00:00 GMT https://repository.tdmu.edu.ua//handle/123456789/17857 2012-01-01T00:00:00Z