https://repository.tdmu.edu.ua//handle/1/8392 2026-05-04T07:50:25Z https://repository.tdmu.edu.ua//handle/123456789/18968 Особливості комплексного лікування дистрофічно-запальних захворювань тканин пародонта у хворих із низькою щільністю кісткової тканини Балабан, Тарас Ігорович Дисертаційну роботу присвячено вивченню особливостей комплексного лікування дистрофічно-запальних захворювань тканин пародонта у пацієнтів із низькою мінеральною щільністю кісткової тканини. Доповнено наукові дані щодо поширеності, інтенсивності перебігу захворювань тканин пародонта з урахуванням мінеральної щільності кісткової тканини в осіб обох статей, а у жінок – залежно від функціонального стану організму. Доповнено наукові дані про особливості рентґенологічного стану альвеолярних відростків нижньої щелепи та проведено їх денситометричну оцінку в чоловіків та жінок у репродуктивному та постменопаузальному періодах. Уточнено та доповнено дані щодо динаміки значень маркерів ремоделювання кісткової тканини (остеокальцину, вітаміну D3, С-кінцевого телопептиду колагену І типу в крові та дезоксипіридиноліну в сечі) у пацієнтів із генералізованим пародонтитом та уперше, за даними кореляційного аналізу, встановлено найбільш значущі взаємозв’язки між чоловіками та жінками у репродуктивному та постменопаузальному періодах. Науково обґрунтовано, що розпрацьовані лікувально-профілактичні комплекси, індивідуальні для чоловіків і жінок у репродуктивному та постменопаузальному періодах із захворюваннями тканин пародонта на тлі низької мінеральної щільності кісткової тканини, сприяють оптимізації репаративних процесів у кістковій тканині альвеолярних відростків у процесі курації генералізованого пародонтиту на тлі порушень мінеральної щільності кісткової тканини, що обґрунтовує їх використання на етапах лікування. 2026-01-01T00:00:00Z https://repository.tdmu.edu.ua//handle/123456789/18967 Диференційований підхід до застосування сітчатих імплантів в лікуванні пацієнтів з пахвинними грижами Яцук, Катерина Юхимівна Дисертаційна робота присвячена обґрунтуванню ефективності диференційованого підходу до застосування сітчастих імплантів у хірургічному лікуванні пахвинних гриж шляхом порівняльного аналізу безсітчастої герніопластики за Desarda, гібридної методики Desarda з використанням сітчастого імпланту та класичної пластики за Lichtenstein з урахуванням інтраопераційних критеріїв вибору методу, безпосередніх і віддалених результатів лікування. Розроблено концептуально обґрунтовану та клінічно апробовану модифіковану гібридну методику герніопластики за Desarda з інтеграцією сітчастого фрагмента, яка поєднує принципи безнатяжної аутопластики та локального протезуючого підсилення задньої стінки пахвинного каналу і призначена для лікування пахвинних гриж із вираженими дефектами та зниженою якістю апоневрозу. Обґрунтовано диференційований інтраопераційний підхід до вибору методу відкритої герніопластики, що передбачає селективне застосування безсітчастої методики Desarda, гібридної методики Desarda з інтеграцією сітчастого фрагмента, класичної сітчастої герніопластики за Lichtenstein залежно від анатомічного стану апоневрозу зовнішнього косого м’яза, розмірів дефекту задньої стінки пахвинного каналу. Доведено, що застосування гібридної методики Desarda з інтеграцією сітчастого фрагмента у пацієнтів зі складнішими формами пахвинних гриж забезпечує співставимі безпосередні та віддалені результати лікування з класичною герніопластикою за Lichtenstein, незважаючи на більший обсяг дефекту та складніші вихідні анатомічні умови. Встановлено, що локальне використання сітчастого фрагмента в межах гібридної методики Desarda дозволяє досягти надійного укріплення задньої стінки пахвинного каналу без достовірного збільшення частоти післяопераційних ускладнень, хронічного болю, відчуття стороннього тіла та рецидивів у віддаленому періоді. Отримані результати доповнюють існуючі дані про можливості індивідуалізації хірургічного лікування пахвинних гриж та доповнюють наявні наукові дані щодо ролі безсітчастих, сітчастих і комбінованих методик у сучасній відкритій герніопластиці. 2026-01-01T00:00:00Z https://repository.tdmu.edu.ua//handle/123456789/18966 Оптимізація лікування хворих на аутоімунний тиреоїдит Морозович, Ігор Ігорович Дисертаційна робота присвячена актуальним питанням ендокринної хірургії, зокрема діагностиці та лікуванню аутоімунного тиреоїдиту. Вона базується на нових наукових даних щодо порушень перекисно-антиоксидантного балансу. У роботі обґрунтовано застосування вітаміну С для підвищення антиоксидантного захисту, що сприяє продовженню еутиреоїдного стану та уповільненню розвитку гіпотиреозу. Крім того, показано, що включення антиоксидантної терапії у периопераційний період підвищує ефективність хірургічного лікування, знижуючи ризик специфічних ускладнень і зберігаючи функціональну здатність щитоподібної залози. Продемонстровано тісний зв’язок між підвищенням рівня МДА, рівнем прозапальних цитокінів, зниженням активності СОД та активністю АІТ, що визначає оксидативний стрес як фактор підтримки хронічного запалення та прогресування функціональної недостатності щитоподібної залози. Встановлено, що застосування вітаміну С у комплексному лікуванні хворих на АІТ знижує рівень активності перекисного окиснення ліпідів, підвищує активність ферментів антиоксидантного захисту, нормалізує баланс прозапальних та протизапальних цитокінів, стабілізує функціональний стан щитоподібної залози. Доведено, що передопераційне застосування вітаміну С при гемітиреоїдектомії у хворих на АІТ зменшує вираженість перитиреоїдного фіброзно-запального процесу, покращує інтраопераційні умови та знижує ризик специфічних ускладнень. 2026-01-01T00:00:00Z https://repository.tdmu.edu.ua//handle/123456789/18965 Ефекти впливу збагаченої воднем води на біохімічні процеси обміну при метаболічному синдромі Кравчук, Юлія Сергіївна Дисертація присвячена дослідженню біохімічних механізмів коригувального впливу молекулярного водню на порушення обміну речовин при експериментальному метаболічному синдромі (МС). Проведено комплексне дослідження біохімічних механізмів розвитку МС – змін оксидативного статусу, вуглеводного та ліпідного обміну, ендотеліальної функції й морфологічного стану печінки та нирок у динаміці формування патологічного процесу. Встановлено, що МС супроводжується стадійним посиленням оксидативного стресу, розвитком інсулінорезистентності з гіперглікемією та гіперінсулінемією, формуванням атерогенної дисліпідемії та дисбалансом вазоактивних і фібринолітичних факторів і структурною перебудовою органів-мішеней. Досліджено біохімічні механізми коригувального ефекту молекулярного водню при МС. Тривале застосування молекулярного водню супроводжується зниженням маркерів оксидативного ушкодження, частковою нормалізацією показників глікемії та інсулінорезистентності, зменшенням атерогенних ліпідних фракцій і відновленням балансу простацикліну, тромбоксану А₂, PAI-1 і tPA. Встановлено органопротекторний ефект молекулярного водню при МС, що проявляється зменшенням запально-дистрофічних і мікроциркуляторних змін у печінці та нирках, обмеженням фіброгенезу та частковим збереженням їх гістоархітектоніки. 2026-01-01T00:00:00Z https://repository.tdmu.edu.ua//handle/123456789/18964 Неонатальний та материнський стрес у відділенні інтенсивної терапії новонароджених: оцінка залежно від гестаційного віку та оптимізація методів корекції Сатурська, Уляна Володимирівна Розширено уявлення про патогенетичні механізми стресу у новонароджених та їх матерів у відділенні інтенсивної терапії новонароджених. Вивчено гормональний компонент стресової реакції з оцінкою рівнів біомаркерів стресу (кортизолу, мелатоніну, альфа-амілази, 5-HIAA) у біологічних рідинах (слині та сечі) новонароджених та (слині) матерів. Досліджено вплив контакту «шкіра до шкіри» та спільного перебування матері з новонародженим як методів корекції стресу з урахуванням гестаційного віку дітей; визначено особливості неонатального та материнського стресу, а також структуру стресових факторів, зокрема із застосуванням опитувальника «Шкала батьківського стресу: ВІТН». Запропоновано та впроваджено комплекс заходів для оцінки стресу у новонароджених та їх матерів, розроблено практичні рекомендації щодо корекції неонатального та материнського стресу, оптимізації виходжування новонароджених різного гестаційного віку у ВІТН. Підтверджено позитивний вплив контакту «шкіра до шкіри» та спільного перебування новонародженого з матір’ю на показники стресу у передчасно народжених, доношених новонароджених та їх матерів. 2026-01-01T00:00:00Z https://repository.tdmu.edu.ua//handle/123456789/18963 Клініко-патогенетичні особливості перебігу та фактори ризику тривалого COVID у дітей Перестюк, Віта Олександрівна У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення актуального наукового завдання педіатрії, що полягає у прогнозуванні ризику розвитку тривалого COVID у дітей шляхом визначення основних предикторів. Автором проведено комплексний аналіз клініко-лабораторних показників у дітей з вірусною інфекцією SARS-CoV-2 у великій когорті дітей віком від 1 місяця до 17 років, жителів Тернопільської області залежно від віку. Визначено найчастіші симптоми COVID-19. Підтверджено, що у 88,8 % педіатричних пацієнтів спостерігався легкий перебіг захворювання. Досліджено рівень цинку серед дітей при COVID-19 і встановлено дефіцит мікроелемента у 28,6 % госпіталізованих пацієнтів. Вперше в Україні вивчено рівень антитіл до інтерферону альфа у пацієнтів з COVID-19 та тривалим COVID. Показано високу частоту вказаних антитіл (25 %) у дітей з тяжким/критичним перебігом COVID-19. Вперше в Україні використано стандартизовану анкету Міжнародного консорціуму з тяжких гострих респіраторних та нових інфекцій (ISARIC)/IP4C Global Pediatric COVID-19 для виявлення пацієнтів із симптомами тривалого COVID. Встановлено, що прояви тривалого COVID спостерігали у 38,4 % госпіталізованих пацієнтів, з-поміж яких найчастіше виявляли втому (46,6 %). Описано фенотипи перебігу тривалого COVID у дітей: неврологічний, гастроінтестінальний, мʼязово-скелетний, кардіологічний, респіраторний та сенсорний. Вперше в Україні оцінено якість життя дітей з тривалим COVID та показано, що він має значний негативний вплив на фізичне, емоційне та шкільне функціонування (p=0,0098, p=0,0044, p=0,0206 відповідно). Розроблено прогностичні моделі для оцінки ризику розвитку тривалого COVID у всіх дітей загалом та у госпіталізованих педіатричних пацієнтів. 2026-01-01T00:00:00Z https://repository.tdmu.edu.ua//handle/123456789/18962 Структурні зміни гіпокампа в умовах індукованого канцерогенезу та при корекції наноматеріалами Чеберніна, Інна Олександрівна Дисертаційне дослідження присвячене вивченню структурно-функціональних змін тканини гіпокампа в умовах експериментального канцерогенезу у товстій кишці з використанням диметилгідразину (ДМГ) та за умов корекції наноматеріалами золота, срібла та заліза (НЧ Au/Ag/Fe). Результати, отримані в процесі комплексних морфологічних досліджень, та їх детальний аналіз продемонстрували ступінь структурних змін гіпокампа щурів з канцерогенезом при використанні композиції наноматеріалів. Визначено закономірності змін нейроцитів та нейроглії гіпокампа в умовах ДМГ-індукованого колоректального канцерогенезу та дано характеристику цим змінам у зубчастій звивині та полях CA1–CA3. Показано, що розвиток аденокарциноми in situ товстої кишки у лабораторних щурів призводив до порушення клітинного складу гіпокампа у вигляді зменшення частки нормохромних клітин та збільшення кількості гіпо- та гіперхромних, а також різко гіпо- та різко гіперхромних клітин, до розвитку дегенеративних змін у нейроцитах у вигляді порушення цілісності клітинних мембран, органел та ядра. Визначено, що на фоні неопластичного процесу виникало порушення нейрогліальної взаємодії, інтенсивна активація астроцитів та мікрогліоцитів гіпокампа. Встановлено ремоделювання гемокапілярів гіпокампа, що характеризується порушенням ультраструктурної організації ендотелію та периваскулярного простору. Характер мікроскопічних, субмікроскопічних, морфометричних та біохімічних змін у гіпокампі корелював з тривалістю дії диметилгідразину. Доведено, що застосування композиції НЧ Au/Ag/Fe сприяло відновленню структури зубчастої звивини та CA1–CA3 полів власне гіпокампа, зменшенню проявів альтерації та нейродегенерації, окисного стресу та ендогенної інтоксикації. 2026-01-01T00:00:00Z https://repository.tdmu.edu.ua//handle/123456789/18961 Прогнозування ефективності різних підходів до малоінвазивних технологій у лікуванні ускладненого холедохолітіазу Островський, Назар Михайлович У дисертації наведено нове, науково-обгрунтоване теоретичне узагальнення та здійснено розв’язання актуального завдання, яке полягало в оптимізації якості життя хворих після лікування холедохолітіазу, ускладненого холангітом та біліарним панкреатитом, шляхом прогнозування ефективності різних підходів до малоінвазивних технологій. В умовах комплексного клініко-лабораторного та медико-соціального аналізу доведено, що характер ускладненого перебігу холедохолітіазу (холангіт або біліарний панкреатит) зумовлює різний ступінь цитолітичного синдрому та ушкодження гепатоцитів, що підтверджується вірогідно вищими рівнями L-FABP, АЛТ та АСТ при холангіті порівняно з біліарним панкреатитом. Встановлено прямі кореляційні зв’язки між інтенсивністю больового синдрому та маркерами холестазу і цитолізу (ГГТП, L-FABP, АЛТ), що дозволяє розглядати ці показники як об’єктивні біохімічні маркери клінічної тяжкості захворювання. Отримано нові дані щодо прогностичної ролі загального білірубіну як найбільш інформативного предиктора тривалості жовтяниці при ускладненому холедохолітіазі, незалежно від типу ускладнення. Показано, що проведення малоінвазивних втручань без попереднього контрастування жовчних шляхів асоціюється із швидшою регресією клінічних проявів, ранньою нормалізацією температури тіла, інтенсивності больового синдрому та лабораторних маркерів холестазу і цитолізу як при холангіті, так і при біліарному панкреатиті. Уперше доведено, що динаміка біохімічних показників у перші 24–72 години після оперативного втручання впливає на якість життя через 1 місяць, причому підвищені рівні ГГТП, L-FABP, АЛТ, АСТ та загального білірубіну в ранньому післяопераційному періоді асоціюються зі зниженням фізичного та, меншою мірою, психічного компонентів здоров’я. Встановлено, що застосування оперативного втручання без попереднього контрастування жовчних шляхів зумовлює достовірно кращі показники фізичного компонента якості життя через 1 місяць після лікування у пацієнтів з ускладненими формами холедохолітіазу. 2026-01-01T00:00:00Z https://repository.tdmu.edu.ua//handle/123456789/18960 Використання хаотропних солей як сучасного підходу у рідинній хроматографії для фармацевтичного аналізу Дручок, Мар’яна Іванівна У дисертаційній роботі наведено теоретичне та експериментальне вирішення актуального наукового завдання, що полягає у застосуванні хаотропних солей у рідинній хроматографії як сучасного підходу для покращення ефективності фармацевтичного аналізу, зокрема шляхом підвищення утримування та селективності, отримання симетричних піків, спрощення хроматографічних умов, скорочення часу аналізу та створення експресних, точних, економічно ефективних і екологічно безпечних методик визначення АФІ і їх супровідніх речовин. Науково обґрунтовано доцільність застосування хаотропних солей як модифікаторів рухомої фази в обернено-фазовій ВЕРХ для цілей фармацевтичного аналізу. Встановлено закономірності впливу хаотропних аніонів на утримування, селективність та симетрію піків полярних і нітрогенвмісних аналітів у системах ВЕРХ із алкіл-зв’язаними стаціонарними фазами (C18, C8). Розроблено методики ВЕРХ із використанням хаотропних солей для визначення АФІ (феніраміну малеату, цисплатину та карбоплатину, еналаприлу та каптоприлу) та їх супровідніх речовин, що дозволяють проводити аналіз без застосування іон-парних реагентів. Показано, що введення хаотропних солей до складу рухомої фази сприяє підвищенню утримування слабко ретенованих полярних сполук, покращенню форми піків та селективності розділення. Доведено можливість створення швидких, простих, економічно ефективних та екологічно безпечних («зелених») методик ВЕРХ для цілей фармацевтичного аналізу, що забезпечують належні аналітичні характеристики та відповідають сучасним вимогам «зеленої» аналітичної хімії. 2026-01-01T00:00:00Z https://repository.tdmu.edu.ua//handle/123456789/18959 Предиктори якості життя жінок з непліддям в умовах коморбідності хронічного сальпінгоофориту та цукрового діабету 2 типу Бадюк, Олександр Олександрович У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення актуального наукового завдання, що стосується оптимізації якості життя жінок з неплідністю на фоні коморбідності хронічного сальпінгоофориту та цукрового діабету 2 типу шляхом комплексної оцінки клініко-епідеміологічних і лабораторних показників та прогнозування віддалених наслідків. Комплексно досліджено особливості клінічного перебігу, ліпідного обміну, гормонального статусу та показників якості життя у пацієнток із неплідністю за умов коморбідності хронічного сальпінгоофориту та цукрового діабету 2 типу. Встановлено, що у жінок із неплідністю на тлі поєднання хронічного сальпінгоофориту та цукрового діабету 2 типу формуються більш виражені порушення ліпідного профілю порівняно з ізольованими формами патології, що проявляється достовірним підвищенням рівнів загального холестеролу, холестеролу ліпопротеїнів низької щільності та триацилгліцеролів на тлі зниження холестеролу ліпопротеїнів високої щільності. Доповнено наукові дані щодо впливу клінічних проявів (дисменореї, порушень статевої функції, хронічного тазового болю) на формування дисліпідемії у даної категорії пацієнток, доведено їх асоціацію з більш несприятливими змінами ліпідного спектра. Обґрунтовано наявність тісних асоціативних зв’язків між показниками ліпідного обміну та гормонального статусу, зокрема встановлено кореляції між рівнями загального холестеролу, холестеролу ліпопротеїнів високої щільності, триацилгліцеролів та концентраціями фолікулостимулювального, лютеїнізуючого гормонів і тестостерону, що свідчить про взаємопов’язаність метаболічних та ендокринних порушень у патогенезі неплідності при коморбідній патології. Встановлено, що у пацієнток із коморбідною патологією значно погіршуються показники як фізичного, так і психічного компонентів якості життя, а також доведено їх асоціацію з гормональними та метаболічними порушеннями. Доведено, що підвищення рівнів атерогенних фракцій ліпідів асоціюється зі зниженням показників якості життя, тоді як вищі рівні холестеролу ліпопротеїнів високої щільності пов’язані з кращими показниками фізичного та психічного компонентів здоров’я. 2026-01-01T00:00:00Z