https://repository.tdmu.edu.ua//handle/1/5336 2026-10-04T05:03:49Z https://repository.tdmu.edu.ua//handle/123456789/30695 Influence of iodine deficiency state and influence of strumogenic products on organs of the cardiovascular system; Вплив йододефіцитного стану та струмогенних продуктів на органи серцево-судинної системи Abstract. Currently, iodine deficiency diseases are a global medical and social problem: according to the WHO, various health disorders caused by iodine deficiency rank third among the 38 most common non-infectious diseases. The frequency of damage to the organs of the cardiovascular system and the prevalence of iodine deficiency is a prerequisite for studying the effect of thyroid imbalance on the heart and blood vessels. The goal was to follow the morphofunctional changes in the endocardium and the wall of arteries of different types in the dynamics of iodine deficiency development in postnatal ontogeny. The work was performed on experimental animals of sexually immature and sexually mature age. Achieving a state of iodine deficiency is confirmed by ioduria indicators and a thyroid profile. Both on the 60th day and on the 90th day of the iodine deficiency state, edematous changes occur in the connective tissue components, in the wall of blood vessels, especially in the endothelial layer, in all the examined organs, which was confirmed by light-optical and electron microscopic research methods. Thus, the available data allow us to consider iodine deficiency as a systemic factor that can affect the cardiovascular system due to thyroid dysfunction. The combined intake of current-generating substances can increase this effect, especially if iodine deficiency has already formed. Received: 23.02.2026 | Revised: 1.04.2026 | Accepted: 27.04.2026; Анотація.  На сьогодні йододефіцитні захворювання становлять глобальну медико-соціальну проблему: згідно з даними ВООЗ, різноманітні порушення здоров’я, зумовлені дефіцитом йоду, посідають третє місце серед 38-ми найпоширеніших неінфекційних захворювань. Частота ураження органів серцево-судинної системи та поширеність йододефіциту є передумовою вивчення впливу тиреоїдного дисбалансу на серце та кровоносні судини. Метою було простежити за морфофункціональними змінами в ендокарді та стінці артерій різного типу в динаміці розвитку йододефіциту в постнатальному онтогенезі. Роботу виконано на експериментальних тваринах статевонезрілого та статевозрілого віку. Досягнення стану йододефіциту підтверджується показниками йодурії та тиреоїдним профілем. Як на 60, так і на 90 доби йододефіцитного стану в усіх досліджених органах виникають набрякові зміни в сполучнотканинних складових, у стінці кровоносних судин, особливо в ендотеліальному шарі, що підтверджено за допомогою світлооптичного та електронно-мікроскопічного методів дослідження. Таким чином, наявні дані дозволяють розглядати йододефіцит як системний фактор, що через тиреоїдну дисфункцію здатний впливати на серцево-судинну систему. Комбіноване надходження струмогенних речовин може посилювати цей вплив, особливо якщо дефіцит йоду вже сформований. Отримано: 23.02.2026 | Переглянуто: 1.04.2026 | Прийнято: 27.04.2026 https://repository.tdmu.edu.ua//handle/123456789/30693 Peculiarities of morphogenesis of the urinary system of the laboratory mouse; Оcобливості морфогенезу сечової системи миші лабораторної Abstract. The process of initiation and formation of the urinary system is similar among mammals. Experimental models using the laboratory mouse serve as an effective tool for elucidating the mechanisms of urinary tract development, since analogous studies on human embryos are associated with serious methodological and bioethical limitations. An important region that ensures the functioning of the upper and lower parts of the urinary system is the ureterovesical junction. In the definitive state, it performs the function of a physiological valve that provides unobstructed unidirectional urine passage. The study of its formation is fundamental for understanding the etiology of anomalies in this region. The aim of the study was to determine the main regularities and chronological sequence of prenatal ontogenesis of the ureterovesical junction in the laboratory mouse. The study was performed on 15 series of histological sections of laboratory mouse embryos. The material was obtained from the collection of the Department of Histology, Cytology and Embryology of Bukovinian State Medical University. A complex of morphological research methods was applied (morphometry, microscopy, three-dimensional computer reconstruction, and statistical analysis). In the early stages of mammalian development, the mesonephric (Wolffian) ducts open into the cloaca, which separates into the caudal part of the hindgut and the urogenital sinus, the primordium of the urinary bladder and urethra. This period covers days 10–15 of gestation (stages E10.5–14.5) in the laboratory mouse, corresponding to weeks 4–8 of gestation in humans. The caudal part of the mesonephric duct is the anlage of the upper urinary tract. In the laboratory mouse, at stage E10.5–11.5, the cranial part of the ureteric bud connects with the renal mesenchyme and forms the renal collecting system, whereas the caudal part of the ureteric bud differentiates into the ureter. During E10.5, the ureters connect with the urinary bladder via the common nephric duct. By stage E14.5, the ureters have separated from the mesonephric ducts and fused with the structures of the urinary bladder, in particular with the anlage of Lieutaud's trigone. Thus, the normal architectonics of the intramural segment and ureteral orifice in the laboratory mouse directly depends on coordinated remodeling of the common nephric duct through local apoptosis at stage E11–E13. Differentiation of the ureter from the mesonephric duct and its connection with the urinary bladder in the laboratory mouse are ensured by a sequence of morphological transformations: apoptosis of the common nephric duct at stage E11–E12, fusion of the epithelial layers of the ureter and urinary bladder at stage E13, and accelerated growth of the urogenital sinus during E12–E14. Received: 9.02.2026 | Revised: 1.04.2026 | Accepted: 20.04.2026; Анотація. Процес закладки та формування сечової системи є подібним серед ссавців. Експериментальні моделі з використанням миші лабораторної слугують ефективним інструментом для розкриття механізмів розвитку сечовидільного тракту, оскільки аналогічні дослідження на ембріонах людини супроводжуються серйозними методичними та біоетичними обмеженнями. Важливою ділянкою, що забезпечує функціонування верхнього та нижнього відділів сечової системи, є сечовідно-міхурове сполучення. У дефінітивному стані воно виконує функцію фізіологічного клапана, що забезпечує безперешкодний односпрямований пасаж сечі. Вивчення його формування є фундаментальним для розуміння етіології аномалій цієї ділянки. Метою роботи було з’ясувати основні закономірності та хронологічну послідовність пренатального онтогенезу сечовідно-міхурового сполучення миші лабораторної. Дослідження проведено на 15 серіях гістологічних зрізів препаратів зародків миші лабораторної. Матеріал використано із колекції кафедри гістології, цитології та ембріології Буковинського державного медичного університету. Застосовано комплекс методів морфологічного дослідження (морфометрія, мікроскопія, тривимірне комп’ютерне реконструювання, статистичний аналіз). На ранніх стадіях розвитку ссавців мезонефричні (Вольфові) протоки відкриваються в клоаку, яка розділяється на каудальний відділ задньої кишки та сечостатеву пазуху, зачаток сечового міхура та сечівника. Цей період охоплює 10–15 дні гестації (стадії E10.5–14.5) миші лабораторної, що відповідає 4–8 тижням гестації у людини. Зачатком верхніх сечових шляхів є каудальна частини мезонефричної протоки. У миші лабораторної на стадії E10.5–11.5 краніальна частина сечовідного зачатка з’єднується з мезенхімою нирки та утворює порожнинну систему нирки, тоді як каудальна частина сечовідного зачатка диференціюється у сечовід. Під час E10.5 сечоводи з’єднуються з сечовим міхуром через загальну нефральну протоку. Вже на стадії E14.5 сечоводи відокремлюються від мезонефричних проток і зливаються зі структурами сечового міхура, зокрема із закладкою трикутника Льєто. Отже, нормальна архітектоніка інтрамурального відділу та вічка сечовода миші лабораторної безпосередньо залежить від координованого ремоделювання загальної нефральної протоки шляхом локального апоптозу на стадії Е11–Е13. Диференціація сечовода від мезонефричної протоки та його з’єднання з сечовим міхуром у миші лабораторної забезпечуються послідовністю морфологічних перетворень: апоптозом загальної нефральної протоки на стадії E11–E12, злиттям епітеліальних шарів сечовода та сечового міхура під на стадії E13, а також пришвидшенням росту сечостатевої пазухи у терміни E12–E14. Отримано: 9.02.2026 | Переглянуто: 24.03.2026 | Прийнято: 20.04.2026 https://repository.tdmu.edu.ua//handle/123456789/30687 Neurobiological aspects of hearing deprivation and its impact on quality of life in old age; Нейробіологічні аспекти слухової депривації та її вплив на якість життя у похилому віці Age-related changes in the body can cause functional limitations that make it difficult for older people to maintain their lifestyle and fulfil their social and personal roles, affecting their ability to live a full life. This article explored the main mechanisms by which hearing loss affects the quality of life in older people. Scientific publications from 2016-2025 in the MEDLINE/PubMed biomedical research database were reviewed. The analysis showed that age-related hearing loss is primarily caused by neurodegenerative processes. It was found that the degeneration of neurons in the auditory pathway – from the hair cells of the cochlea to the neurons of the neocortex – occurs in a reduction in the cell population, morphological alteration of neurons, and a decrease in the number of synaptic contacts. These changes are accompanied by disturbances in biochemical and electrophysiological homeostasis, dysregulation of intracellular calcium signalling, and decreased levels of key neurotransmitters, including glutamate, glycine, and γ-aminobutyric acid. Further analysis showed that these neurobiological disorders lead to a decrease in impulse activity and a weakening of inhibitory processes, which clinically manifests itself in auditory dysfunction, impaired perception of acoustic signals, and a decrease in the ability to spatially localise sound. The study determined that concomitant microangiopathy is characterised by inhibition of angiogenesis, decreased density of functioning capillaries, thickening of the basement membrane, and endothelial dysfunction, which leads to decreased tissue perfusion. It was found that microcirculatory insufficiency contributes to secondary ischaemic cell damage through the activation of oxidative stress and inflammatory cascades. Generalised age-related degeneration of neurons and microvessels is also evident in the brain structures responsible for cognitive functions. As a result, a recurrent pathophysiological mechanism is formed: auditory deprivation increases cognitive load and accelerates the depletion of neural resources, which in turn exacerbates neurodegenerative processes and structural changes in the brain. Analysis has shown that these processes mutually potentiate each other, causing progressive deterioration of cognitive functions and a decrease in physical and social activity in older people Received: 27.10.2025 | Revised: 02.02.2026 | Accepted: 24.02.2026; Вікові зміни в організмі можуть призводити до функціональних обмежень, які ускладнюють старшим людям підтримку способу життя та виконання соціальних та особистісних ролей, що впливає на здатність жити повноцінно. Стаття присвячена з’ясуванню основних механізмів впливу зниження слуху на якість життя у осіб похилого віку. Було опрацьовано наукові публікації за 2016-2025 роки у електронній базі даних біомедичних досліджень MEDLINE/PubMed. Аналіз показав, що вікова втрата слуху передусім зумовлена нейродегенеративними процесами. Було з’ясовано, що дегенерація нейронів слухового шляху – від волоскових клітин кохлеї до нейронів неокортексу – проявляється редукцією клітинної популяції, морфологічною альтерацією нейронів і зменшенням кількості синаптичних контактів. Ці зміни супроводжуються порушенням біохімічного та електрофізіологічного гомеостазу, дисрегуляцією внутрішньоклітинної кальцієвої сигналізації та зниженням рівнів ключових нейромедіаторів, зокрема глутамату, гліцину та γ-аміномасляної кислоти. Подальший аналіз засвідчив, що зазначені нейробіологічні порушення призводять до зниження імпульсної активності та ослаблення гальмівних процесів, що клінічно проявляється слуховою дисфункцією, погіршенням сприйняття акустичних сигналів і зниженням здатності до просторової локалізації звуку. Було встановлено, що супутня мікроангіопатія характеризується пригніченням ангіогенезу, зменшенням щільності функціонуючих капілярів, потовщенням базальної мембрани та ендотеліальною дисфункцією, що зумовлює зниження тканинної перфузії. Було з’ясовано, що мікроциркуляторна недостатність сприяє вторинному ішемічному ушкодженню клітин через активацію оксидативного стресу та запальних каскадів. Генералізована вікова дегенерація нейронів і мікросудинного русла виявляється також у структурах мозку, відповідальних за когнітивні функції. У результаті формується рекурентний патофізіологічний механізм: слухова депривація підвищує когнітивне навантаження та прискорює виснаження нейронних ресурсів, що, своєю чергою, посилює нейродегенеративні процеси й структурні зміни мозку. Аналіз показав, що ці процеси взаємно потенціюють одне одного, спричиняючи прогресивне погіршення когнітивних функцій і зниження фізичної та соціальної активності у осіб похилого віку Отримано: 27.10.2025 | Переглянуто: 02.02.2026 | Прийнято: 24.02.2026 https://repository.tdmu.edu.ua//handle/123456789/30692 Morphological features of the prostate gland under conditions of iodine deficiency and iodine deficiency combined with the goitrogenic substances during postnatal ontogenesis; Морфологічні особливості передміхурової залози в умовах змодельованого йододефіциту та йододефіциту, поєднаного зі споживанням струмогенів у постнатальному онтогенезі Abstract. According to data from the World Health Organization, pathological conditions caused by iodine deficiency rank third place of the most common non-infectious human diseases. The aim of the study was to determine the morphofunctional changes in the prostate gland over time at 60 and 90 days of iodine deficiency combined with the consumption of goitrogenic substances during postnatal ontogenesis. The experiment was conducted on 78 white inbred male rats of both prepubertal and pubertal ages. Eleven animals from each age group constituted Group 1 (control), while 14 animals were included in experimental groups 2 and 3 with simulated iodine deficiency. Experimental Groups 4 and 5 experimental groups consisted of animals from both age groups in which combined iodine deficiency with goitrogen consumption was simulated. Material for light and electron microscopy were collected on days 60 and 90 of the experiment. From a morphological view, the structural changes observed in the prostate gland involve several levels. First, due to reduced thyroid stimulation, changes in the metabolic activity of the epithelial cells of the gland’s acini and ducts were noted. Second, endocrine imbalance altered the ratio of epithelial to stromal components. Third, since the prostate gland is sensitive to the interaction of androgens, estrogens, thyroid hormones, and pro-inflammatory mediators, the combined effect of iodine deficiency and goitrogenic agents manifested as inflammatory and dystrophic changes, specifically alterations in epithelial cell height, acinar lumen width, the stroma-to-parenchyma ratio, the presence of edema, and cellular infiltration. Thus, iodine deficiency and goitrogenic agents can alter thyroid homeostasis, and the thyroid axis is associated with the function and pathological conditions of the prostate gland. Thus, tth key components of thyroid signaling are detected in the prostate gland, indicating a possible direct effect of thyroid hormones on this organ. Edematous changes in the epithelium of the terminal secretory units result from ischemia caused by edematous processes in the walls of blood vessels and connective tissue elements of the prostate. Отримано: 19.02.2026 | Переглянуто: 6.04.2026 | Прийнято: 1.05.2026; Анотація. За даними ВООЗ, патологічні стани, що викликані дефіцитом йоду, займають третє місце у списку найпоширеніших неінфекційних захворювань людини. Метою дослідження було визначити морфофункціональні зміни в передміхуровій залозі у динаміці на 60 та 90 доби йододефіциту, поєднаного зі споживанням струмогенів у постнатальному онтогенезі з урахуванням вікових особливостей. Експеримент виконано на 78 білих безпородних щурах-самцях статевонезрілого та статевозрілого віку. По 11 тварин обидвох вікових груп становили 1 групу (контроль), по 14 тварин увійшли у 2 та 3 дослідні групи зі змодельованим йододефіцитом. 4 та 5 дослідні групи становили щури обидвох вікових груп, яким моделювали поєднаний йододефіцит зі споживанням струмогенів. Забір матеріалу для світлооптичного та електронно-мікроскопічного досліджень проводили на 60 та 90 доби експерименту. З морфологічної точки зору отримані структурні зміни тканин предміхурової залози стосуються кількох рівнів. По-перше, через зниження тиреоїдної стимуляції відзначались зміни метаболічної активності епітеліальних клітин ацинусів і проток залози. По-друге, ендокринний дисбаланс змінював співвідношення епітеліального та стромального компонентів. По-третє, оскільки передміхурова залоза є чутливою до взаємодії андрогенів, естрогенів, тиреоїдних гормонів і прозапальних медіаторів, комбінований вплив йододефіциту та струмогенів проявлявся через запальні та дистрофічні зміни, зокрема зміна висоти епітеліальних клітин, просвіту ацинусів, співвідношення строми й паренхіми, наявність набряку та клітинної інфільтрації. Отже, йододефіцит і струмогенні продукти можуть змінювати тиреоїдний гомеостаз, а тиреоїдна вісь пов’язана з функціонуванням і патологічними станами передміхурової залози. Отже, у передміхуровій залозі виявляються ключові компоненти тиреоїдної сигналізації, що свідчить про можливу пряму дію гормонів щитоподібної залози на цей орган. Набрякові зміни в епітелії кінцевих секреторних відділів є наслідком ішемії через набрякові процеси у стінці кровоносних судин та сполучнотканинних елементах простати. Received: 19.02.2026 | Revised: 6.04.2026 | Accepted: 1.05.2026 https://repository.tdmu.edu.ua//handle/123456789/30689 Microbial community state type stratification and quantitative culture-based assessment of vaginal microbiota in reproductive-age women; Стратифікація станів мікробної спільноти та кількісна культуральна оцінка вагінальної мікробіоти у жінок репродуктивного віку The vaginal microbiota plays a crucial role in maintaining female reproductive health; however, subclinical forms of dysbiosis remain insufficiently characterised, particularly regarding the integration of molecular, culture-based, and morphological assessment methods. The purpose of the study was to evaluate the structural, quantitative, and morphological characteristics of the vaginal microbiota in reproductive-age women and to determine the correspondence between molecular microbiome stratification and culture-based morphological findings. Thirty reproductive-age women were selected from 1,000 initially screened participants. Quantitative culture analysis with determination of CFU/mL was performed, along with Gram-stained smear microscopy using digital image documentation and molecular classification of the vaginal microbiota based on 16S ribosomal ribonucleic acid gene sequencing. Microbial concentrations ranged from 10² to 10⁷ CFU/mL. The lactobacillary population showed the greatest variability, with a mean value of (1.6 ± 1.1)×10⁶ CFU/mL. Samples were classified into three microbial community types: type I accounted for 30%, type III for 13.3%, and type IV for 56.7%. Type I was characterised by dominance of Lactobacillus crispatus at (3.8 ± 1.7)×10⁶ CFU/mL and a mean acidity of 3.6 ± 0.3. Type III was associated with Lactobacillus iners at (1.5 ± 0.8)×10⁶ CFU/mL and a moderate increase in acidity to 4.5 ± 0.3. Type IV demonstrated reduced lactobacilli at (4.9 ± 3.2)×10² CFU/mL, increased anaerobic bacteria to 10³-10⁴ CFU/mL, and elevated acidity to 5.6 ± 0.4. The morphological patterns of Gram-stained smears corresponded closely to the molecularly defined microbial types. The integration of quantitative culture analysis with standardised smear microscopy represents an informative tool for stratifying vaginal microbiota states in settings where molecular diagnostics are limited Received: 29.08.2025 | Revised: 19.01.2026 | Accepted: 24.02.2026; Вагінальна мікробіота є ключовим фактором підтримання репродуктивного здоров’я жінки, однак субклінічні форми дисбіозу залишаються недостатньо вивченими, особливо в аспекті поєднання молекулярних, культуральних і морфологічних методів оцінки. Метою було оцінити структурні, кількісні та морфологічні характеристики вагінальної мікробіоти жінок репродуктивного віку та встановити відповідність між молекулярною стратифікацією мікробіому і культурально-морфологічними показниками. Обстежено 30 жінок репродуктивного віку, відібраних із 1 000 первинно оглянутих пацієнток. Проведено кількісний культуральний аналіз із визначенням КУО/мл, мікроскопію мазків, забарвлених за Грамом із цифровою фіксацією зображень, а також молекулярну класифікацію вагінальної мікробіоти на підставі секвенування гена 16S рибосомної рибонуклеїнової кислоти. Концентрації мікроорганізмів варіювали від 10² до 10⁷ КУО/мл. Найбільш варіабельною була лактобацилярна популяція із середнім значенням (1,6 ± 1,1)×10⁶ КУО/мл. Зразки було розподілено на три типи мікробної організації: перший тип становив 30 %, третій – 13,3 %, четвертий – 56,7 %. Перший тип характеризувався домінуванням Lactobacillus crispatus у концентрації (3,8 ± 1,7)×10⁶ КУО/мл та кислотністю 3,6 ± 0,3. Третій тип асоціювався з Lactobacillus iners у концентрації (1,5 ± 0,8)×10⁶ КУО/мл і помірним підвищенням кислотності до 4,5 ± 0,3. Четвертий тип характеризувався зниженням лактобацил до (4,9 ± 3,2)×10² КУО/мл, зростанням анаеробних бактерій до 10³–10⁴ КУО/мл і підвищенням кислотності до 5,6 ± 0,4. Морфологічна картина мазків повністю відповідала молекулярно визначеним типам мікробіоти. Поєднання кількісного культурального аналізу та стандартизованої мікроскопії може слугувати інформативним інструментом стратифікації стану вагінальної мікробіоти у випадках обмеженого доступу до молекулярних методів Отримано: 29.08.2025 | Переглянуто: 19.01.2026 | Прийнято: 24.02.2026 https://repository.tdmu.edu.ua//handle/123456789/30688 The role of catestatin in left ventricular myocardial remodelling in patients with combined cardiometabolic pathology; Роль катестатину в ремоделюванні міокарда лівого шлуночка у хворих із поєднаною кардіометаболічною патологією The study is necessitated by the need to investigate the effect of catestatin on the structural and functional myocardial state in patients with chronic heart failure under conditions of cardiometabolic polymorbidity (type 2 diabetes mellitus and obesity). The aim was to evaluate the role of catestatin in the formation of structural and functional changes in the myocardium in patients with chronic heart failure in coronary artery disease with concomitant type 2 diabetes mellitus and obesity. The study involved 225 patients who were divided into four groups depending on the presence of metabolic disorders. A transthoracic echocardiographic examination was performed to assess the morphofunctional state of the myocardium. The level of catestatin in blood serum was determined by immunoenzymatic method. Spearman’s correlation coefficient was used to assess the degree of correlation. The results showed that the most unfavourable indicators of left ventricular remodelling, including the maximum increase in end-systolic volume (101.57 mL) and end-diastolic volume (192.16 mL), as well as the lowest ejection fraction (42.67%), were recorded in patients with a combination of chronic heart failure, coronary artery disease, type 2 diabetes mellitus and obesity. This group had the lowest level of catestatin (1.53 ng/mL), which was 78.0% lower than in patients without metabolic disorders. Correlation analysis confirmed a strong direct relationship between catestatin levels and left ventricular ejection fraction (r=0.68), as well as strong inverse correlations with end-diastolic volume (r=−0.69) and end-systolic volume (r=−0.67). A decrease in catestatin concentration is closely associated with an increase in left ventricular volume, its pathological remodelling, and a decrease in pumping function. The presence of polymorbid pathology leads to the most pronounced dilated type of left ventricular remodelling, and low catestatin levels are not only a marker but also a probable participant in the pathogenesis of adverse structural and functional changes in the myocardium Received: 02.10.2025 | Revised: 28.01.2026 | Accepted: 24.02.2026; Актуальність роботи зумовлена необхідністю вивчення впливу катестатину на структурно-функціональний стан міокарда у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю за умови кардіометаболічної поліморбідності (цукрового діабету 2 типу та ожиріння). Мета полягала в оцінці ролі катестатину у формуванні структурно-функціональних змін міокарда у хворих з хронічною серцевою недостатністю, що виникла на тлі ішемічної хвороби серця з супутнім цукровим діабетом 2 типу та ожирінням. Дослідження залучило 225 пацієнтів, які були розподілені на чотири групи залежно від наявності метаболічних порушень. Для оцінки морфо-функціонального стану міокарда проводилось трансторакальне ехокардіографічне дослідження. Рівень катестатину в сироватці крові визначали імуноферментним методом. Для оцінки ступеня взаємозв’язку використовували коефіцієнт кореляції Спірмена. Результати продемонстрували, що найбільш несприятливі показники ремоделювання лівого шлуночка, включаючи максимальне зростання кінцево-систолічного об’єму (101,57 мл) та кінцево-діастолічного об’єму (192,16 мл), а також найнижчу фракцію викиду (42,67 %), були зафіксовані у пацієнтів із поєднанням хронічної серцевої недостатності, ішемічної хвороби серця, цукрового діабету 2 типу та ожиріння. У цій групі виявлено найнижчий рівень катестатину (1,53 нг/мл), знижений на 78,0 % порівняно з пацієнтами без метаболічних порушень. Кореляційний аналіз підтвердив сильний прямий зв’язок між рівнем катестатину та фракцією викиду лівого шлуночка (r=0,68), а також сильні зворотні зв’язки з кінцево-діастолічним об’ємом (r=−0,69) та кінцево-систолічним об’ємом (r=−0,67). Зниження концентрації катестатину тісно асоційоване зі збільшенням об’ємів лівого шлуночка, його патологічним ремоделюванням та зниженням насосної функції. Наявність поліморбідної патології призводить до найбільш вираженого дилатаційного типу ремоделювання лівого шлуночка, а низький рівень катестатину є не лише маркером, а й вірогідним учасником патогенезу несприятливих структурно-функціональних змін міокарда Отримано: 02.10.2025 | Переглянуто: 28.01.2026 | Прийнято: 24.02.2026 https://repository.tdmu.edu.ua//handle/123456789/30686 Staged treatment of ovarian cancer in a patient: Therapeutic strategy and outcomes; Етапне лікування раку яєчника у пацієнтки: терапевтична стратегія та результати Epithelial ovarian cancer remains one of the most aggressive gynaecological malignancies, which in most cases is diagnosed at advanced stages. The aim of the study was to present a staged treatment of a patient with advanced high-grade serous ovarian carcinoma, demonstrating the value of multimodal diagnostics, laparoscopic determination of the peritoneal carcinomatosis index, assessment of morphological response, and integrated chemo-surgical tactics in accordance with the ESGO/ESMO 2023 recommendations. A 45-year-old patient with bilateral ovarian lesions, ascites, and a high carcinomatosis index (24) underwent a comprehensive examination that included ultrasound, computed tomography, magnetic resonance imaging, endoscopic methods, laparoscopy with biopsy, and in-depth morphological analysis (histology, immunohistochemistry, assessment of Ki-67, estrogen receptor expression, and angiogenic markers). Pathohistological examination demonstrated a high degree of therapeutic pathomorphosis: a sharp decrease in Ki-67 (up to 2-5%), single tumour cells against a background of pronounced fibrosis, a decrease in microvascular density and the presence of xanthoma cells in areas of previous necrosis. Postoperative adjuvant treatment provided a stable response without signs of progression. The treatment results demonstrated the effectiveness of a staged treatment strategy for advanced ovarian cancer, which combined laparoscopic assessment of resectability, neoadjuvant polychemotherapy, interval cytoreduction and morphological verification of the response. The results obtained confirmed the high prognostic informativeness of the carcinomatosis index, Ki-67 and morphological markers of regression. The findings of the work can be used by gynaecological oncologists, chemotherapists, and pathologists in specialised oncology and university clinics when planning and assessing the effectiveness of staged treatment of advanced epithelial ovarian cancer Received: 11.09.2025 | Revised: 22.01.2026 | Accepted: 24.02.2026; Епітеліальний рак яєчників залишається одним із найбільш агресивних гінекологічних злоякісних новоутворень, що у більшості випадків діагностується на пізніх стадіях. Метою дослідження було представити етапне лікування пацієнтки з поширеною високоградуальною серозною карциномою яєчників, продемонструвавши значення мультимодальної діагностики, лапароскопічного визначення індексу перитонеального канцероматозу, оцінки морфологічної відповіді та інтегрованої хіміо-хірургічної тактики відповідно до рекомендацій ESGO/ESMO 2023. Пацієнтка 45 років із двобічним оваріальним ураженням, асцитом і високим індексом канцероматозу (24) пройшла комплексне обстеження, що включало ультразвукове дослідження, комп’ютерну томографію, магнітно-резонансну томографію, ендоскопічні методи, лапароскопію з біопсією та поглиблений морфологічний аналіз (гістологія, імуногістохімічне дослідження, оцінка Ki-67, експресії естрогенових рецепторів та ангіогенних маркерів). Патогістологічне дослідження продемонструвало високий ступінь лікувального патоморфозу: різке зниження Ki-67 (до 2-5 %), поодинокі пухлинні клітини на фоні вираженого фіброзу, зменшення мікросудинної щільності та наявність ксантомних клітин у зонах попередніх некрозів. Післяопераційне ад’ювантне лікування забезпечило стабільну відповідь без ознак прогресування. Результати лікування продемонстрували ефективність етапної стратегії лікування поширеного раку яєчників, що поєднувала лапароскопічну оцінку резектабельності, неоад’ювантну поліхіміотерапію, інтервальну циторедукцію та морфологічну верифікацію відповіді. Отримані результати підтвердили високу прогностичну інформативність індексу канцероматозу, Ki-67 та морфологічних маркерів регресії. Результати роботи можуть використовуватися лікарями-онкогінекологами, хіміотерапевтами та патоморфологами у спеціалізованих онкологічних і університетських клініках під час планування та оцінки ефективності етапного лікування поширеного епітеліального раку яєчників Отримано: 11.09.2025 | Переглянуто: 22.01.2026 | Прийнято: 24.02.2026 https://repository.tdmu.edu.ua//handle/123456789/30691 Central hemodynamic parameters in girls and boys with different body types; Показники центральної гемодинаміки у дівчат і юнаків із різними соматотипами Abstract. The somatotypological determination of central hemodynamic parameters is of significant importance for predicting susceptibility to and the course of cardiovascular diseases, as well as athletic performance. However, there is a lack of information on the somatotypological status of hemodynamic parameters in otherwise healthy individuals, which could serve as baseline values for comparison in clinical studies of various types. The aim of the study was to establish the somatotypological characteristics of central hemodynamic parameters, determined using tetrapolar rheovasography, in healthy urban adolescents residing in the Podillia region of Ukraine. Anthropometric, somatotypological, and rheographic studies were conducted on 168 healthy young men (aged 17 to 21) and 167 healthy young women (aged 16 to 20) who have resided in the Podillia region of Ukraine for three generations. Somatotyping was performed according to Heath-Carter, whereby the girls were divided into 6 groups: endomorphs (n=11), mesomorphs (n=40), ectomorphs (n=38), ecto-mesomorphs (n=20), endo-mesomorphs (n=25), girls with an intermediate somatotype (n=33), and the boys into 5 groups: mesomorphs (n=69), ectomorphs (n=25), ecto-mesomorphs (n=30), endo-mesomorphs (n=11); boys with an intermediate somatotype (n=20). The analysis of the results was performed using the STATISTICA 5.5 software. The study identified constitutional differences in central hemodynamic parameters; specifically, among ecto-mesomorphic girls, stroke volume, cardiac output, stroke index, cardiac index, left ventricular ejection fraction, and left ventricular power were the highest, while in endo-mesomorphs, most of these parameters had the lowest values. Specific and total peripheral resistance were highest in endomorph girls, while these parameters were lowest in endo-mesomorphs. Among mesomorphic boys, the highest values of blood pressure, stroke volume, left ventricular power, and energy expenditure were found, while ectomorphs had the lowest values for these parameters. In boys of certain somatotypes, central hemodynamic parameters were significantly higher than in girls. Individuals with ectomorphic and ecto-mesomorphic somatotypes showed no gender differences in specific central hemodynamic parameters. The central hemodynamic parameters we determined can be considered as baseline normative values. Received: 20.03.2026  | Revised: 2.04.2026 | Accepted: 4.05.2026; Анотація. Соматотипологічна зумовленість показників центральної гемодинаміки має вагоме значення для прогнозування схильності та перебігу захворювань серцево-судинної системи, а також спортивних досягнень. Але відчувається недостатність інформації про соматотипологічний стан гемодинамічних показників у практично здорових осіб, які можна використати як базові значення для порівняння у клінічних дослідженнях різного спрямування. Метою роботи було встановлення соматотипологічних особливостей показників центральної гемодинаміки, визначених за допомогою тетраполярної реовазографії, у практично здорових міських осіб юнацького віку – мешканців Подільського регіону України. Було проведено антропометричне, соматотипологічне та реографічне дослідження практично здорових 168 юнаків (віком від 17 до 21 року) і 167 дівчат (від 16 до 20 років), які у третьому поколінні проживають на території Подільського регіону України. Соматотипування проводили за Heath-Carter, за яким дівчат поділили на 6 груп: ендоморфи (n=11), мезоморфи (n=40), ектоморфи (n=38), екто-мезоморфи (n=20), ендо-мезоморфи (n=25), дівчата із середнім проміжним соматотипом (n=33). Юнаків теж поділили на 5 груп: мезоморфи (n=69), ектоморфи (n=25), екто-мезоморфи (n=30), ендо-мезоморфи (n=11); хлопці із середнім проміжним соматотипом (n=20). Проаналізували отримані результати за допомогою програми STATISTICA 5.5. Встановлені конституціональні особливості параметрів центральної гемодинаміки, зокрема у дівчат-екто-мезоморфів ударний і хвилинний об’єми крові, ударний та серцевий індекси, об’ємна швидкість руху та потужність лівого шлуночка мали найвищі значення, а в ендо-мезоморфів величина більшості даних показників мала найменші значення. Питомий і загальний периферичний опір були найбільшими в дівчат-ендоморфів, у ендо-мезоморфів дані показники найменші. В юнаків-мезоморфів виявлено найбільшу величину артеріального тиску, ударного об’єму, потужності лівого шлуночка та витрат енергії, а в ектоморфів були найменші значення даних показників. У юнаків окремих соматотипів параметри центральної гемодинаміки достовірно вищі, ніж у дівчат. Особи з ектоморфним та екто-мезоморфним соматотипами не мали статевих відмінностей між окремими показниками центральної гемодинаміки, які можна розглядати як базові нормативні значення. Отримано: 20.03.2026 | Переглянуто: 2.04.2026 | Прийнято: 4.05.2026 https://repository.tdmu.edu.ua//handle/123456789/30690 Mechanisms of influence of Tok Sen Massage techniques on chronic muscle pain in the back; Механізми впливу техніки масажу Ток Сен на хронічний м’язовий біль у спині Chronic non-specific low back pain is maintained by a combination of peripheral mechanical hyperalgesia and changes in central pain modulation; therefore, comparing standardised mechanical interventions is of practical value. The study aimed to compare the clinical and sensory effects of three mechanical intervention models over the same treatment duration. A prospective, randomised, controlled, assessor-blinded study was conducted in 96 patients who received 10 sessions of 30 minutes each over 4 weeks using the percussive-vibration (PV), classical manual (CM) or myofascial (MF) model. Baseline pain intensity on a numerical rating scale was 5.9±1.3 points. Two weeks after completion of the course, pain intensity decreased in all groups, with the greatest reduction observed in the SV group, an intermediate reduction in the MF group, and the smallest in the CM group. The proportion of participants who achieved a clinically significant reduction in pain of at least 2 points was 81.3% in the PV group, 75.0% in the MF group and 62.5% in the CM group, reflecting differences not only in mean values but also in the probability of achieving noticeable relief at the individual patient level. The pressure pain threshold increased by 0.95, 0.72 and 0.61 kg/cm², respectively. Functional limitations, as measured by the disability index, decreased by 8.4, 11.6 and 7.5 percentage points, with the greatest functional improvement recorded in the MF group, indicating differences in the response profile between the mechanical intervention models. CM The practical significance of the study is determined by the fact that, given the same treatment duration and standardised treatment areas, mechanical models demonstrate different advantages; therefore, the choice of intervention can be guided by the dominant clinical need: increasing the probability of a rapid, clinically significant reduction in pain, or prioritising the improvement of daily function, incorporating tolerability profile Received: 07.10.2025 | Revised: 30.01.2026 | Accepted: 24.02.2026; Хронічний неспецифічний біль у попереку підтримується поєднанням периферичної механічної гіпералгезії та змін центральної модуляції болю, тому зіставлення стандартизованих механічних впливів має практичну цінність. Мета роботи – порівняти клінічні та сенсорні ефекти трьох механічних моделей впливу за однакової тривалості курсу. Проведено проспективне рандомізоване контрольоване дослідження із засліпленням оцінювача в 96 пацієнтів, які отримали 10 процедур по 30 хвилин протягом 4 тижнів за ударно-вібраційною (УВ), класичною мануальною (КМ) або міофасціальною (МФ) моделлю. Вихідна інтенсивність болю за числовою рейтинговою шкалою становила 5,9±1,3 бала. Через 2 тижні після завершення курсу інтенсивність болю знижувалася в усіх групах, причому найбільша редукція спостерігалася в УВ групі, проміжна – у МФ, найменша – у КМ. Частка учасників, які досягли клінічно значущого зменшення болю щонайменше на 2 бали, становила 81,3 % в УВ групі, 75,0 % у МФ та 62,5 % у КМ, що відображало відмінності не лише в середніх значеннях, а й у ймовірності досягнення відчутного полегшення на рівні окремого пацієнта. Поріг больової чутливості до тиску зростав відповідно на 0,95; 0,72 і 0,61 кг/см². Функціональні обмеження за індексом інвалідизації зменшувалися на 8,4, 11,6 і 7,5 відсоткового пункту, при цьому найбільший функціональний виграш реєструвався в МФ групі, що вказувало на відмінності профілю відповіді між моделями механічного впливу. Практична значущість полягає в тому, що за однакової тривалості курсу та стандартизованих зон впливу механічні моделі демонструють різні переваги, тому вибір втручання може орієнтуватися на домінуючий клінічний запит: підвищення ймовірності швидкого клінічно значущого зниження болю, або пріоритетне покращення повсякденної функції, з урахуванням профілю переносимості Отримано: 07.10.2025 | Переглянуто: 30.01.2026 | Прийнято: 24.02.2026 https://repository.tdmu.edu.ua//handle/123456789/30694 Circadian rhythms and neuroprotective effects of melatonin in the central nervous system; Циркадні ритми та нейропротекторні ефекти мелатоніну в центральній нервовій системі Abstract. This article summarizes current data on the role of melatonin in regulating circadian rhythms and maintaining the functional activity of the central nervous system. It examines the main mechanisms of neuroendocrine control of melatonin secretion, as well as the role of the suprachiasmatic nucleus of the hypothalamus and the pineal gland in maintaining the body’s circadian rhythm. Current concepts regarding the receptor mechanisms of melatonin action and the functional characteristics of MT1 and MT2 receptors in brain structures are discussed. In addition to its chronobiological effects, melatonin participates in cellular defense mechanisms. The role of melatonin as an endogenous antioxidant and modulator of cellular signaling processes has been analyzed. Particular attention is paid to its role in regulating mitochondrial function, supporting oxidative phosphorylation, controlling oxidative stress, and maintaining cellular homeostasis. Data are presented on the participation of melatonin in the functioning of the brain's glymphatic system, the elimination of neurotoxic metabolites, and the maintenance of metabolic balance in nervous tissue. An analysis of the results of studies was carried out, which confirm the neuroprotective and anti-inflammatory effects of melatonin in lesions of the central nervous system. Accumulated experimental and clinical data confirm the promise of further study of melatonin as a biologically active molecule with a wide spectrum of effects on the body. Received: 4.03.2026 | Revised: 27.03.2026 | Accepted: 5.05.2026; Анотація. У статті узагальнено сучасні дані щодо ролі мелатоніну в регуляції циркадних ритмів та забезпеченні функціональної активності центральної нервової системи. Розглянуто основні механізми нейроендокринного контролю секреції мелатоніну, роль супрахіазматичного ядра гіпоталамуса й епіфіза у підтриманні добової ритмічності організму. Висвітлено сучасні уявлення про рецепторні механізми дії мелатоніну та особливості функціонування MT1- і MT2-рецепторів у структурах головного мозку. Поряд із хронобіологічними ефектами мелатонін бере участь у механізмах захисту клітин. Проаналізовано значення мелатоніну як ендогенного антиоксиданта та модулятора клітинних сигнальних процесів. Особливу увагу приділено його участі у регуляції функціонального стану мітохондрій, підтриманні процесів окисного фосфорилювання, контролі оксидативного стресу та забезпеченні клітинного гомеостазу. Наведено дані щодо участі мелатоніну у функціонуванні глімфатичної системи мозку, елімінації нейротоксичних метаболітів та підтриманні метаболічної рівноваги в нервовій тканині. Проведено аналіз результатів досліджень, які підтверджують нейрозахисні та протизапальні ефекти мелатоніну при ураженнях центральної нервової системи. Накопичені експериментальні та клінічні відомості підтверджують перспективність подальшого вивчення мелатоніну як біологічно активної молекули з широким спектром впливу на організм. Отримано: 4.03.2026 | Переглянуто: 27.03.2026 | Прийнято: 5.05.2026