Разові спеціалізовані вчені ради

Дослідження ефективності препаратів з антиоксидантними властивостями при пародонтиті

2026-04-02T00:01:04Z

Дослідження ефективності препаратів з антиоксидантними властивостями при пародонтиті Шанайда, Юрій Володимирович Дисертаційна робота присвячена дослідженню ефективності лікування пародонтиту шляхом експериментального та клінічного обґрунтування застосування препаратів з антиоксидантними властивостями («Вітамін С», рутин, «Аскорутин» та «Шавлії настойка») на показники перекисного окиснення ліпідів, рівень активації системи антиоксидантного захисту організму, зміни концентрації кальцію та фосфору, а також індексній оцінці стану тканин пародонта за результатами клінічних обстежень. Уточнено наукові дані про особливості перебігу запальних і дистрофічних процесів при експериментальному пародонтиті та за умови його корекції. Запропоновано та реалізовано модифікований спосіб моделювання експериментального пародонтиту, при якому досягнуто лише запальних та дистрофічних змін без явищ некрозу у тканинах пародонта піддослідних тварин. На запропонованій моделі пародонтиту продемонстровано особливості порушення прооксидантно-антиоксидантного статусу, що підтверджено зміною показників перекисного окиснення ліпідів та антиоксидантної системи. Досліджено комбіноване використання препаратів «Аскорутин» (інтрагастрально) та «Шавлії настойка» (місцево) для корекції патологічних запальних процесів у тканинах пародонта піддослідних тварин. Експериментально підтверджено покращення показників перекисного окиснення ліпідів, активності антиоксидантної системи, нормалізацію концентрації кальцію та фосфору при комбінованому використанні препаратів «Аскорутин» та «Шавлії настойка». Клінічно доведено ефективність використання запропонованого комплексу лікування, який передбачає використання розчину «Шавлії настойка» для полоскання порожнини рота в комплексі з пероральним прийомом препарату «Аскорутин» при стандартному лікуванні хронічного генералізованого пародонтиту I-III ступенів.

Клініко-експериментальне обґрунтування шляхів та методів підвищення ефективності лікування внутрішньо-кореневої резорбції зубів

2026-04-02T00:00:58Z

Клініко-експериментальне обґрунтування шляхів та методів підвищення ефективності лікування внутрішньо-кореневої резорбції зубів Добровольський, Дмитро Вікторович У дисертації наведено теоретичне узагальнення, представлено нові погляди у вирішенні актуального завдання сучасної стоматології, що полягає в підвищенні ефективності ендодонтичного лікування пацієнтів із внутрішньо-кореневою резорбцією (ВКР) зубів на основі експериментальної моделі патології та клініко-патогенетичного обґрунтування оптимального алгоритму терапії. Оцінено за результатами анкетування інформаційну обізнаність практикуючих лікарів-стоматологів щодо ендодонтичного лікування ВКР зубів. Визначено фактори ризику виникнення ВКР зубів на основі даних анамнезу захворювання пацієнтів і клінічних проявів. Встановлено клініко-рентгенологічні особливості перебігу внутрішньо-кореневої резорбції зубів із перфорацією дентину кореня та без неї. Дано оцінку мінералізуючого потенціалу ротової рідини в пацієнтів із внутрішньо-кореневою резорбцією зубів за вмістом кальцію, фосфору, молярним співвідношенням Ca/P та активністю кісткових ізоферментів. Створено експериментальну модель ВКР in vitro та проведено метод діафанізації для покращення візуалізації при проведенні порівняльної оцінки методів лікування кореневих каналів. Досліджено якість іригації ділянки резорбції за ефективністю вимивання барвника «Indian Ink» шляхом визначення показників оптичної щільності різних іригаційних розчинів. На експериментальній моделі проведено порівняльну оцінку та визначено оптимальний спосіб видалення змазаного шару дентину із застосуванням розчину 17 % EDTA та активацією іриганта, встановлено його оптимальну експозицію. Оцінено площу заповнення обтураційного матеріалу в ділянках резорбції на знімках прицільних рентгенограм і на поперечних зрізах екстрагованих зубів із використанням дентального відеомікроскопа при різних методах обтурації. На основі гістологічного дослідження визначено клітинний склад біоптату з ділянки резорбтивного ураження, що надає глибше розуміння патологічних процесів, пов’язаних із ВКР зубів. СЕМ-методом досліджено ультраструктурний стан дентину кореневого каналу після ротаційної механічної обробки та при застосуванні різних середників і методів активації іригантів для видалення змазаного шару дентину. На основі експериментальних даних із використанням СЕМ-методу дослідження та енергодисперсійного атомного рентгенструктурного мікроаналізу показано найоптимальніший метод обтурації кореневого каналу з подальшими процесами біомінералізації. За результатами СЕМ-дослідження підтверджено інтратубулярну біомінералізаційну здатність МТА-герметика при його застосуванні в якості матеріалу для обтурації кореневого каналу. Результати проведеного СEM-аналізу є першим підтвердженим звітом про біомінералізований апатит, який проникає в глибину дентинних канальців на 350-400 мкм із різноманітністю кристалічної наноструктури, що відкриває нові можливості для біогерметичного пломбування системи кореневих каналів.

Клінічна характеристика та оптимізація лікувально-профілактичних заходів при захворюваннях тканин пародонта у військовослужбовців Збройних Сил України у період їх реабілітації

2026-04-02T00:00:51Z

Клінічна характеристика та оптимізація лікувально-профілактичних заходів при захворюваннях тканин пародонта у військовослужбовців Збройних Сил України у період їх реабілітації Білан, Василь Олександрович Дисертаційну роботу присвячено своєчасному та вкрай актуальному питанню сьогодення – удосконаленню методів діагностики та підвищення ефективності лікування і профілактики захворювань тканин пародонта у військовослужбовців ЗСУ в період їх реабілітації. Уточнено та доповнено наукові дані, стосовно поширеності, інтенсивності, структури та особливостей клінічного перебігу захворювань тканин пародонта серед військовослужбовців ЗСУ. Встановлено, що у пацієнтів-військовослужбовців ЗСУ поширеність захворювань тканин пародонта була у 1,4 рази вище ніж у осіб цивільних спеціальностей із захворюваннями тканин пародонта (p<0,01) та зростала зі збільшенням віку і терміном перебування в зоні бойових дій з превалюванням розвинутих форм генералізованого пародонтиту. Вивчено психоемоційний стан у військовослужбовців ЗСУ із захворюваннями тканин пародонта в період їх реабілітації. Проведений аналіз психоемоційного стану у військовослужбовців ЗСУ виявив суттєві зміни в психоемоційній сфері, що підтверджувалось високою часткою хворих із симптомами ПТСР, низькою стресостійкістю та високим рівнем реактивної тривожності. Вивчено стан тканин пародонта у військовослужбовців залежно від інтенсивності посттравматичних стресових розладів, стресостійкості та рівня реактивної тривожності. Встановлено, що розлади психоемоційної сфери досліджуваних обумовлюють інтенсивність та важкість перебігу запальних і дистрофічно-запальних захворювань тканин пародонта у даної когорти хворих. Встановлено додаткові дані щодо видового складу мікрофлори ясенних борозен у військовослужбовців з ХКГ, які характеризуються достовірним збільшенням питомої ваги альфа-гемолітичних стрептококів і грибів роду Candida (p<0,05; p<0,01, відповідно); наявністю не властивих для нормального мікробіоценозу ротової порожнини ентеробактерій і псевдомонад, порівняно з відповідними значеннями в осіб цивільних професій з ХКГ. Проведено комплексну оцінку стану морфофункціонального та місцевого імунітету у ротовій рідині військовослужбовців ЗСУ залежно від їх психоемоційного стану. При цьому, у пацієнтів-військовослужбовців із захворюваннями тканин пародонта дисбаланс значень параметрів, котрі аналізували, поглиблювався з погіршенням їх психоемоційного стану. У ротовій рідині виокремлено диференційований блок лабораторних показників, котрий може застосовуватись для діагностики та оцінки ефективності лікування захворювань тканин пародонта у військовослужбовців. Розроблено та впроваджено новий спосіб комплексного лікування захворювань тканин пародонта у військовослужбовців ЗСУ з урахуванням їх психоемоційного стану та визначено його ефективність. Встановлено, що запропонована лікувальна методика сприяла суттєвому покращенню стану тканин пародонта у військовослужбовців, а її ефективність підтверджувалась позитивною динамікою значень параклінічних індексів та даних лабораторних параметрів при всіх психоемоційних станах організму пролікованих, що підкреслює адекватність застосування запропонованого нами загального і місцевого лікування.

Обгрунтування оптимізованої хірургічної тактики у хворих на гостру непрохідність тонкої кишки

2026-04-02T00:00:40Z

Обгрунтування оптимізованої хірургічної тактики у хворих на гостру непрохідність тонкої кишки Багрій, Василь Мирославович Дисертаційна робота присвячена аналізу причин незадовільних результатів лікування, розпрацюванню клінічних, сонографічних і рентгенологічних критеріїв оцінки стадійності перебігу непрохідності тонкої кишки, алгоритму вибору раннього невідкладного операційного втручання в окремих випадках із застосуванням лапароскопічних втручань та методів декомпресії травного тракту, ідентифікації і прогнозування ризиків післяопераційних ускладнень. За результатами проведеного дослідження отримано нові дані і поглиблено існуючі уявлення про визначення основних діагностичних критеріїв, стадійності гострої непрохідності тонкої кишки (ГНТК). Уперше на основі комплексних клініко-лабораторних інструментальних та інтраопераційних критеріїв, науково-обгрунтовано стадійність перебігу захворювання з виділенням стадії компенсації (43,4 %), субкомпенсації (53,8 %), декомпенсації (2,8 %). Кількісно обґрунтовано експоненціальний характер зростання прогнозованої післяопераційної летальності при ГНТК залежно від тривалості діагностичного та передопераційного періодів, із визначенням критичних часових порогів, що достовірно впливають на виживаність пацієнтів. Науково доведено, що зростання індексу коморбідності за Чарлсоном понад 3,5 у пацієнтів старше 60 років асоціюється з багаторазовим (до 25,6 раза) підвищенням ризику летального наслідку операційного втручання. Доповнено наукові дані про патогенетичну роль ендогенної інтоксикації при ГНТК шляхом доведення прогностичної цінності лабораторних індексів у комплексній оцінці ризику летального результату. Розширено сучасні уявлення щодо стратифікації пацієнтів із ГНТК за рівнем ризику шляхом інтеграції клінічних, часових, лабораторних та інструментальних показників у єдину прогностичну модель оцінки перебігу захворювання. Показано, що програмована лапаростома та більш радикальна хірургічна тактика достовірно знижують прогнозовану летальність, тоді як недостатня санація черевної порожнини при перитоніті асоціюється з критично високим ризиком смерті. Показано, що ступінь дилатації привідної петлі тонкої кишки є об’єктивним та високочутливим морфофункціональним маркером тяжкості перебігу ГНТК, при цьому розширення понад 9 см характеризується 21-кратним зростанням прогнозованої летальності.

Морфофункціональна характеристика змін у нирках щурів за умов загальної дегідратації та її корекції

2026-02-27T01:00:37Z

Морфофункціональна характеристика змін у нирках щурів за умов загальної дегідратації та її корекції Вахновська, Христина Іванівна Комплексно встановлено закономірності морфофункціональної перебудови нирок білих лабораторних щурів за умов експериментальної загальної дегідратації різних ступенів та в динаміці її корекції, що базується на поєднанні морфологічного, морфометричного та ультраструктурного аналізу. Показано, що дегідратаційні зміни нирок мають чітко виражену стадійність, яка визначається послідовною перебудовою ниркового кровоносного русла та супроводжується порушенням структурної організації нефронів. Доведено, що ранні зміни у нирках при загальному зневодненні локалізуються переважно у гемомікроциркуляторному руслі, тоді як паренхіматозні порушення формуються вторинно на тлі ішемізації. Показано, що характер і темпи відновлення морфофункціонального стану нирок після тяжкого зневоднення значимо залежать від режиму регідратації. Здійснено порівняльну морфологічну, морфометричну та ультраструктурну оцінку впливу різних способів регідратації на перебіг відновних процесів у нирках після загальної дегідратації тяжкого ступеня. Встановлено, що дозоване відновлення водного балансу питною водою забезпечує більш злагоджену нормалізацію внутрішньониркової гемодинаміки та структурних параметрів нефронів порівняно з необмеженим вживанням як питної води, так і фізіологічного розчину.

Оптимізація складу та технології комбінованого антигіпертензивного засобу на основі бісопрололу та індапаміду

2026-02-27T01:00:49Z

Оптимізація складу та технології комбінованого антигіпертензивного засобу на основі бісопрололу та індапаміду Маланчук, Надія Василівна Дисертаційна робота присвячена теоретичному та експериментальному обґрунтуванню складу, технології та дослідженню таблеток бісопрололу фумарату з індапамідом з антигіпертензивною дією. На підставі результатів фармако-технологічних, фізико-хімічних та біологічних досліджень науково обґрунтовано оптимальний склад і технологію нового лікарського засобу – таблеток бісопрололу фумарату з індапамідом. За допомогою планів дисперсійного та регресійного аналізів встановлено взаємозв’язок між фізичними, технологічними властивостями АФІ, допоміжних речовин (ДР) і фармако-технологічними властивостями ЛЗ. Досліджено показники якості розроблених таблеток, вивчено стабільність, встановлено термін та умови зберігання. Новизна досліджень підтверджена заявкою на отримання патенту України на винахід «Медикаментозний антигіпертензивний засіб на основі бісопрололу фумарату з індапамідом у формі таблетки» (№ u202405595 від 2.12.2024 р.).

Морфофункціональні зміни в нирках щура під впливом тривалого введення дексаметазону у високих дозах і після його раптового припинення

2026-02-27T01:00:59Z

Морфофункціональні зміни в нирках щура під впливом тривалого введення дексаметазону у високих дозах і після його раптового припинення Мартинчук, Ольга Михайлівна У роботі вперше досліджено особливості морфофункціональної перебудову нирок білих безпородних лабораторних щурів-самців та їх кровоносного русла на органному, клітинному і субклітинному в процесі тривалого введення дексаметазону у високих дозах. Встановлено особливості динаміки перебудови структурних компонентів паренхіми нирок та їх кровоносного русла за умов тривалого введення дексаметазону у високих дозах та дано їх кількісну морфометричну характеристику. Проведено комплексне дослідження і дано характеристику морфофункціональних змін у паренхімі і кровоносному руслі нирок білих безпородних лабораторних щурів-самців при раптовій відміні дексаметазону після його попереднього тривалого введення у високих дозах.

Диференційований підхід до вибору методу фіксації сітчастого імпланту при лапароскопічній герніопластиці пахвинних гриж у пацієнтів похилого й старечого віку

2026-02-27T01:00:33Z

Диференційований підхід до вибору методу фіксації сітчастого імпланту при лапароскопічній герніопластиці пахвинних гриж у пацієнтів похилого й старечого віку Лавренюк, Ілля Юрійович Дисертаційна робота присвячена покращенню результатів хірургічного лікування пахвинних гриж у пацієнтів похилого та старечого віку шляхом наукового обґрунтування та клінічного впровадження багатофакторної моделі прогнозування ризику рецидиву пахвинної грижі на основі оцінки клінічних периопераційних детермінантів і оптимізації вибору хірургічної тактики. На підставі комплексного клінічного аналізу периопераційних детермінантів у пацієнтів похилого та старечого віку, встановлено достовірний вплив локальних і системних чинників на формування рецидиву пахвинної грижі після герніопластики методом TAPP, що дозволило виділити групи пацієнтів із різним рівнем ризику повторного грижоутворення. Доведено, що поєднання вікових особливостей даної когорти пацієнтів, клінічних параметрів та технічних аспектів операційного втручання (тип і спосіб фіксації сітчастого імплантата) має вирішальне значення у прогнозуванні рецидиву пахвинної грижі в осіб похилого та старечого віку. Науково обґрунтовано, що відмова від фіксації сітчастого імплантата при TAPP у ретельно відібраної категорії пацієнтів похилого та старечого віку не супроводжується достовірним зростанням частоти рецидиву пахвинної грижі, водночас сприяє зниженню частоти хронічного післяопераційного болю. Розроблено та валідовано автоматизований медичний калькулятор прогнозування ризику рецидиву пахвинної грижі після герніопластики TAPP, достовірність якого підтверджена результатами математичного моделювання та клінічного спостереження. Доповнено наукові дані щодо ролі клініко-демографічних та периопераційних параметрів у розвитку рецидиву пахвинної грижі, зокрема таких, як: вік, стать, індекс маси тіла, наявність супутньої патології, тип і розмір грижі, характер грижових воріт, метод фіксації сітчастого імплантата, тривалість операції та післяопераційний перебіг. На основі дискримінантного аналізу визначено сукупність найбільш значущих прогностичних детермінант рецидиву пахвинної грижі, що дозволило створити багатофакторну модель індивідуального прогнозування та оптимізувати вибір хірургічної тактики у пацієнтів похилого та старечого віку.

Кисневий баланс та його корекція на етапах лікування кардіохірургічних хворих (клініко-експериментальне дослідження)

2026-02-27T01:01:14Z

Кисневий баланс та його корекція на етапах лікування кардіохірургічних хворих (клініко-експериментальне дослідження) Герасимюк, Катерина Олександрівна У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення актуального наукового завдання щодо дослідження клініко-функціональних та біохімічних особливостей кисневого дисбалансу у пацієнтів з ішемічною хворобою серця і супутньою патологією – гіпертонічною хворобою у періопераційному періоді з приводу аорто-коронарного шунтування, оптимізації інтенсивної терапії та дослідження ефективності використання в експерименті на тваринах кверцетину, бурштинової кислоти і оксибутирату натрію як кардіопротекторів і антигіпоксантів. Розпрацьовано алгоритм і проведено вивчення клініко-функціональних особливостей порушень кисневого балансу у пацієнтів з ішемічною хворобою серця і супутньою патологією – гіпертонічною хворобою, які потребують інтенсивної терапії перед операцією, під час операції та після завершення оперативного втручання та дано їх порівняльну характеристику. На підставі виявлених особливостей кисневого балансу у кардіологічних хворих у передопераційному періоді розроблено ряд рекомендацій: проведення терапії, направленої на нормалізацію енергетичного обміну; при підвищеній збудливості доцільне застосування атарактиків (сібазону) в дозі 0,15 мг∙кг-1 через 20-30 хвилин після внутрішньом’язового його введення, що водночас спричиняє пониження енергетичного обміну організму на 7-9 %. Крім того, у хворих з больовим синдромом адекватне знеболювання сприяє нормалізації підвищеного енергетичного обміну. Такого ж характеру вплив, хоча і менш виражений, мають таблетовані форми малих транквілізаторів та снодійних середників. При рівні гемоглобіну < 110 г·л-1 не бажано застосовувати периферичні вазодилятатори – органічні нітросполуки, які навіть у терапевтичних дозах викликають гемічну гіпоксію (до 4,5–5,5 %). В експерименті на тваринах за допомогою функціональних методик встановлено, що одночасне введення з адреналіном тваринам бурштинової кислоти, кверцетину чи оксибутирату натрію нівелює дистрофічний вплив адреналіну як у ранній, так і у віддалений терміни спостереження. Морфологічними і кількісними морфометричними дослідженнями також встановлено, що кардіотоксична доза адреналіну спричиняє зміни дистрофічного характеру в кардіоміоцитах, у розвитку яких важливу роль відіграють розлади коронарного кровообігу і які прогресивно наростають від 2 годин до 24 години спостереження. Кожен із застосованих середників окремо: бурштинова кислота, оксибутират натрію і кверцетин – мають кардіопротекторний ефект за рахунок позитивного регулюючого впливу на коронарний кровообіг і відповідного зниження ступеня гіпоксії міокарду. Причому більш виражені ангіопротекторні властивості відмічено у кверцетину порівняно з бурштиновою кислотою і оксибутиратом натрію.

Особливості перебігу та оптимізація лікування гострого інфаркту міокарда з елевацією сегмента ST у хворих з коморбідним цукровим діабетом 2 типу

2026-02-27T01:01:07Z

Особливості перебігу та оптимізація лікування гострого інфаркту міокарда з елевацією сегмента ST у хворих з коморбідним цукровим діабетом 2 типу Овсійчук, Роман Миколайович Дисертаційна робота присвячена вирішенню актуальної науково-практичної проблеми оптимізації лікування хворих на гострий інфаркт міокарда з елевацією сегмента ST (STEMI) у поєднанні з цукровим діабетом 2 типу (ЦД 2), перебіг якого характеризується високим ризиком ускладнень, несприятливим прогнозом та недостатньою ефективністю стандартної протокольної терапії. Робота ґрунтується на патогенетичному підході до лікування даної коморбідної патології та передбачає обґрунтоване включення інгібітора натрійзалежного котранспортера глюкози 2-го типу (SGLT2) – дапагліфлозину, а також його комбінації з L-карнітином з метою корекції ключових механізмів ураження міокарда. На великій когорті пацієнтів зі STEMI у поєднанні з ЦД 2 комплексно охарактеризовано взаємозв’язок між інсулінорезистентністю, ендотеліальною дисфункцією, оксидативним стресом, системним запаленням та порушенням центральної гемодинаміки в динаміці гострого інфаркту міокарда. Доведено недостатність стандартної протокольної терапії для відновлення ендотеліальної функції, редокс-гомеостазу і повноцінного регресу ремоделювання лівого шлуночка у хворих зі STEMI + ЦД 2. Показано, що включення інгібітора SGLT2 до лікування STEMI на тлі ЦД 2 забезпечує одночасний багатофакторний вплив на вуглеводний і ліпідний обмін, показники ендотеліальної функції, редокс-статус та діастолічну функцію лівого шлуночка вже в ранній постінфарктний період. Вперше обґрунтовано доцільність тривалої комбінованої терапії інгібітором SGLT2 та L-карнітином у пацієнтів зі STEMI та ЦД 2 як засобу зниження частоти серцево-судинних подій та покращення якості життя у 6-місячній перспективі.