Разові спеціалізовані вчені ради

Морфофункціональна характеристика змін у нирках щурів за умов загальної дегідратації та її корекції

2026-02-27T01:00:37Z

Морфофункціональна характеристика змін у нирках щурів за умов загальної дегідратації та її корекції Вахновська, Христина Іванівна Комплексно встановлено закономірності морфофункціональної перебудови нирок білих лабораторних щурів за умов експериментальної загальної дегідратації різних ступенів та в динаміці її корекції, що базується на поєднанні морфологічного, морфометричного та ультраструктурного аналізу. Показано, що дегідратаційні зміни нирок мають чітко виражену стадійність, яка визначається послідовною перебудовою ниркового кровоносного русла та супроводжується порушенням структурної організації нефронів. Доведено, що ранні зміни у нирках при загальному зневодненні локалізуються переважно у гемомікроциркуляторному руслі, тоді як паренхіматозні порушення формуються вторинно на тлі ішемізації. Показано, що характер і темпи відновлення морфофункціонального стану нирок після тяжкого зневоднення значимо залежать від режиму регідратації. Здійснено порівняльну морфологічну, морфометричну та ультраструктурну оцінку впливу різних способів регідратації на перебіг відновних процесів у нирках після загальної дегідратації тяжкого ступеня. Встановлено, що дозоване відновлення водного балансу питною водою забезпечує більш злагоджену нормалізацію внутрішньониркової гемодинаміки та структурних параметрів нефронів порівняно з необмеженим вживанням як питної води, так і фізіологічного розчину.

Оптимізація складу та технології комбінованого антигіпертензивного засобу на основі бісопрололу та індапаміду

2026-02-27T01:00:49Z

Оптимізація складу та технології комбінованого антигіпертензивного засобу на основі бісопрололу та індапаміду Маланчук, Надія Василівна Дисертаційна робота присвячена теоретичному та експериментальному обґрунтуванню складу, технології та дослідженню таблеток бісопрололу фумарату з індапамідом з антигіпертензивною дією. На підставі результатів фармако-технологічних, фізико-хімічних та біологічних досліджень науково обґрунтовано оптимальний склад і технологію нового лікарського засобу – таблеток бісопрололу фумарату з індапамідом. За допомогою планів дисперсійного та регресійного аналізів встановлено взаємозв’язок між фізичними, технологічними властивостями АФІ, допоміжних речовин (ДР) і фармако-технологічними властивостями ЛЗ. Досліджено показники якості розроблених таблеток, вивчено стабільність, встановлено термін та умови зберігання. Новизна досліджень підтверджена заявкою на отримання патенту України на винахід «Медикаментозний антигіпертензивний засіб на основі бісопрололу фумарату з індапамідом у формі таблетки» (№ u202405595 від 2.12.2024 р.).

Морфофункціональні зміни в нирках щура під впливом тривалого введення дексаметазону у високих дозах і після його раптового припинення

2026-02-27T01:00:59Z

Морфофункціональні зміни в нирках щура під впливом тривалого введення дексаметазону у високих дозах і після його раптового припинення Мартинчук, Ольга Михайлівна У роботі вперше досліджено особливості морфофункціональної перебудову нирок білих безпородних лабораторних щурів-самців та їх кровоносного русла на органному, клітинному і субклітинному в процесі тривалого введення дексаметазону у високих дозах. Встановлено особливості динаміки перебудови структурних компонентів паренхіми нирок та їх кровоносного русла за умов тривалого введення дексаметазону у високих дозах та дано їх кількісну морфометричну характеристику. Проведено комплексне дослідження і дано характеристику морфофункціональних змін у паренхімі і кровоносному руслі нирок білих безпородних лабораторних щурів-самців при раптовій відміні дексаметазону після його попереднього тривалого введення у високих дозах.

Диференційований підхід до вибору методу фіксації сітчастого імпланту при лапароскопічній герніопластиці пахвинних гриж у пацієнтів похилого й старечого віку

2026-02-27T01:00:33Z

Диференційований підхід до вибору методу фіксації сітчастого імпланту при лапароскопічній герніопластиці пахвинних гриж у пацієнтів похилого й старечого віку Лавренюк, Ілля Юрійович Дисертаційна робота присвячена покращенню результатів хірургічного лікування пахвинних гриж у пацієнтів похилого та старечого віку шляхом наукового обґрунтування та клінічного впровадження багатофакторної моделі прогнозування ризику рецидиву пахвинної грижі на основі оцінки клінічних периопераційних детермінантів і оптимізації вибору хірургічної тактики. На підставі комплексного клінічного аналізу периопераційних детермінантів у пацієнтів похилого та старечого віку, встановлено достовірний вплив локальних і системних чинників на формування рецидиву пахвинної грижі після герніопластики методом TAPP, що дозволило виділити групи пацієнтів із різним рівнем ризику повторного грижоутворення. Доведено, що поєднання вікових особливостей даної когорти пацієнтів, клінічних параметрів та технічних аспектів операційного втручання (тип і спосіб фіксації сітчастого імплантата) має вирішальне значення у прогнозуванні рецидиву пахвинної грижі в осіб похилого та старечого віку. Науково обґрунтовано, що відмова від фіксації сітчастого імплантата при TAPP у ретельно відібраної категорії пацієнтів похилого та старечого віку не супроводжується достовірним зростанням частоти рецидиву пахвинної грижі, водночас сприяє зниженню частоти хронічного післяопераційного болю. Розроблено та валідовано автоматизований медичний калькулятор прогнозування ризику рецидиву пахвинної грижі після герніопластики TAPP, достовірність якого підтверджена результатами математичного моделювання та клінічного спостереження. Доповнено наукові дані щодо ролі клініко-демографічних та периопераційних параметрів у розвитку рецидиву пахвинної грижі, зокрема таких, як: вік, стать, індекс маси тіла, наявність супутньої патології, тип і розмір грижі, характер грижових воріт, метод фіксації сітчастого імплантата, тривалість операції та післяопераційний перебіг. На основі дискримінантного аналізу визначено сукупність найбільш значущих прогностичних детермінант рецидиву пахвинної грижі, що дозволило створити багатофакторну модель індивідуального прогнозування та оптимізувати вибір хірургічної тактики у пацієнтів похилого та старечого віку.

Кисневий баланс та його корекція на етапах лікування кардіохірургічних хворих (клініко-експериментальне дослідження)

2026-02-27T01:01:14Z

Кисневий баланс та його корекція на етапах лікування кардіохірургічних хворих (клініко-експериментальне дослідження) Герасимюк, Катерина Олександрівна У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення актуального наукового завдання щодо дослідження клініко-функціональних та біохімічних особливостей кисневого дисбалансу у пацієнтів з ішемічною хворобою серця і супутньою патологією – гіпертонічною хворобою у періопераційному періоді з приводу аорто-коронарного шунтування, оптимізації інтенсивної терапії та дослідження ефективності використання в експерименті на тваринах кверцетину, бурштинової кислоти і оксибутирату натрію як кардіопротекторів і антигіпоксантів. Розпрацьовано алгоритм і проведено вивчення клініко-функціональних особливостей порушень кисневого балансу у пацієнтів з ішемічною хворобою серця і супутньою патологією – гіпертонічною хворобою, які потребують інтенсивної терапії перед операцією, під час операції та після завершення оперативного втручання та дано їх порівняльну характеристику. На підставі виявлених особливостей кисневого балансу у кардіологічних хворих у передопераційному періоді розроблено ряд рекомендацій: проведення терапії, направленої на нормалізацію енергетичного обміну; при підвищеній збудливості доцільне застосування атарактиків (сібазону) в дозі 0,15 мг∙кг-1 через 20-30 хвилин після внутрішньом’язового його введення, що водночас спричиняє пониження енергетичного обміну організму на 7-9 %. Крім того, у хворих з больовим синдромом адекватне знеболювання сприяє нормалізації підвищеного енергетичного обміну. Такого ж характеру вплив, хоча і менш виражений, мають таблетовані форми малих транквілізаторів та снодійних середників. При рівні гемоглобіну < 110 г·л-1 не бажано застосовувати периферичні вазодилятатори – органічні нітросполуки, які навіть у терапевтичних дозах викликають гемічну гіпоксію (до 4,5–5,5 %). В експерименті на тваринах за допомогою функціональних методик встановлено, що одночасне введення з адреналіном тваринам бурштинової кислоти, кверцетину чи оксибутирату натрію нівелює дистрофічний вплив адреналіну як у ранній, так і у віддалений терміни спостереження. Морфологічними і кількісними морфометричними дослідженнями також встановлено, що кардіотоксична доза адреналіну спричиняє зміни дистрофічного характеру в кардіоміоцитах, у розвитку яких важливу роль відіграють розлади коронарного кровообігу і які прогресивно наростають від 2 годин до 24 години спостереження. Кожен із застосованих середників окремо: бурштинова кислота, оксибутират натрію і кверцетин – мають кардіопротекторний ефект за рахунок позитивного регулюючого впливу на коронарний кровообіг і відповідного зниження ступеня гіпоксії міокарду. Причому більш виражені ангіопротекторні властивості відмічено у кверцетину порівняно з бурштиновою кислотою і оксибутиратом натрію.

Особливості перебігу та оптимізація лікування гострого інфаркту міокарда з елевацією сегмента ST у хворих з коморбідним цукровим діабетом 2 типу

2026-02-27T01:01:07Z

Особливості перебігу та оптимізація лікування гострого інфаркту міокарда з елевацією сегмента ST у хворих з коморбідним цукровим діабетом 2 типу Овсійчук, Роман Миколайович Дисертаційна робота присвячена вирішенню актуальної науково-практичної проблеми оптимізації лікування хворих на гострий інфаркт міокарда з елевацією сегмента ST (STEMI) у поєднанні з цукровим діабетом 2 типу (ЦД 2), перебіг якого характеризується високим ризиком ускладнень, несприятливим прогнозом та недостатньою ефективністю стандартної протокольної терапії. Робота ґрунтується на патогенетичному підході до лікування даної коморбідної патології та передбачає обґрунтоване включення інгібітора натрійзалежного котранспортера глюкози 2-го типу (SGLT2) – дапагліфлозину, а також його комбінації з L-карнітином з метою корекції ключових механізмів ураження міокарда. На великій когорті пацієнтів зі STEMI у поєднанні з ЦД 2 комплексно охарактеризовано взаємозв’язок між інсулінорезистентністю, ендотеліальною дисфункцією, оксидативним стресом, системним запаленням та порушенням центральної гемодинаміки в динаміці гострого інфаркту міокарда. Доведено недостатність стандартної протокольної терапії для відновлення ендотеліальної функції, редокс-гомеостазу і повноцінного регресу ремоделювання лівого шлуночка у хворих зі STEMI + ЦД 2. Показано, що включення інгібітора SGLT2 до лікування STEMI на тлі ЦД 2 забезпечує одночасний багатофакторний вплив на вуглеводний і ліпідний обмін, показники ендотеліальної функції, редокс-статус та діастолічну функцію лівого шлуночка вже в ранній постінфарктний період. Вперше обґрунтовано доцільність тривалої комбінованої терапії інгібітором SGLT2 та L-карнітином у пацієнтів зі STEMI та ЦД 2 як засобу зниження частоти серцево-судинних подій та покращення якості життя у 6-місячній перспективі.

Патогенетичне обґрунтування превентивної корекції при безплідді на тлі метаболічного синдрому

2025-11-28T01:01:16Z

Патогенетичне обґрунтування превентивної корекції при безплідді на тлі метаболічного синдрому Правак, Юлія Богданівна У дисертації подано теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання підвищення ефективності програм допоміжних репродуктивних технологій у жінок із синдромом полікістозних яєчників при поєднанні з метаболічним синдромом шляхом впровадження етапу метаболічної оптимізації в систему прегравідарної підготовки. На сучасному клініко-методологічному рівні комплексно досліджено вплив поєднання синдрому полікістозних яєчників і метаболічного синдрому на ефективність програм допоміжних репродуктивних технологій. Встановлено закономірності між ступенем метаболічних порушень і показниками оваріальної чутливості до гонадотропінів, морфофункціональної якості ооцитів, потенціалу ембріонального розвитку та ендометріальної рецептивності. Доведено, що поєднання синдрому полікістозних яєчників з метаболічним синдромом супроводжується зниженням індексу чутливості яєчників (OSI), частоти нормального запліднення та бластуляції при одночасному збільшенні тривалості стимуляції й сумарної дози гонадотропінів. Для стандартизації контролю оваріальної стимуляції суперовуляції у жінок із безпліддям на тлі синдрому полікістозних яєчників у поєднанні з метаболічним синдромом застосовано алгоритм автоматизованої фолікулометрії на основі штучного інтелекту (SonoAVCfollicle, Voluson Swift). Показано, що поетапна прегравідарна метаболічна терапія (метформін, інозитол, α-ліпоєва кислота, вітамін D3, модифікація способу життя) достовірно покращує гормонально-метаболічний профіль, підвищує оваріальну чутливість, зменшує потребу в гонадотропінах і збільшує частку зрілих ооцитів до 75,5 %. Доведено, що метаболічна оптимізація знижує потребу в гістероскопії завдяки зменшенню хронічного ендометріального запалення та відновленню його рецептивності. Показано, що метаболічна корекція підвищує частоту правильного запліднення й бластуляції, сприяє зростанню клінічних вагітностей до 54,5 % та живонароджень до 47,7 %.

Вплив рівня вітаміну D на перебіг вагітності та шляхи його корекції

2025-11-28T01:00:45Z

Вплив рівня вітаміну D на перебіг вагітності та шляхи його корекції Буднік, Тетяна Олександрівна У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення актуального завдання сучасного акушерства, яке полягає у вивченні вмісту вітаміну D, мінерального та вуглеводневого обміну у вагітних, встановленні їх впливу на акушерські і перинатальні ускладнення, оцінці ефективності лікувально-профілактичних заходів для покращення неонатальних наслідків та зменшення частоти материнських ускладнень. На підставі комплексного клініко-лабораторного обстеження вагітних жінок Тернопільської області встановлено поширеність, чинники ризику розвитку дефіциту та недостатності вітаміну D і їхній вплив на перебіг вагітності. Розширюючи наукові дані, доведено, що підтримання оптимального рівня 25(OH)D упродовж усієї вагітності сприяє зниженню інсулінорезистентності та запобігає надмірному гестаційному збільшенню маси тіла. Встановлено тенденцію до зниження показників співвідношення маси та довжини тіла до гестаційного віку дитини у матерів із дефіцитом/недостатністю вітаміну D. Виявлено достовірні асоціації між дефіцитом і недостатністю вітаміну D та підвищеним ризиком розвитку гестаційного цукрового діабету (OR = 6,67; 95 % CI: 3,56–15,57; p < 0,001) і цукрового діабету 2 типу (OR = 19,4; 95 % CI: 6,4–59,1; p < 0,001). Встановлено, що нормалізація рівня вітаміну D сприяє та запобігає збільшенню маси тіла та розвитку інсулінорезистентності у другому й третьому триместрах вагітності (OR = 1,87; 95 % CI: 1,09–3,35; p = 0,04). Підтверджено наукові дані, що надмірна маса тіла збільшує ризик гіповітамінозу D. Розширюючи існуючі наукові дані, вперше подано наукове твердження, що дефіцит і недостатність вітаміну D підвищує ризик резистентності до інсуліну. Встановлено, що ризик гестаційного цукрового діабету підвищується у 6,67 раза порівняно з вагітними з нормальним статусом вітаміну D. Розроблено та науково обґрунтовано комплекс лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на корекцію дефіциту вітаміну D у вагітних, покращення неонатальних наслідків і зменшення частоти материнських ускладнень.

Особливості діагностики та лікування ендометріоз-асоційованих дисплазій молочних залоз

2025-11-28T01:00:38Z

Особливості діагностики та лікування ендометріоз-асоційованих дисплазій молочних залоз Міклашевська, Олена Анатоліївна Метою дисертаційного дослідження було підвищення ефективності лікування хворих з ендометріоз-асоційованими дисплазіями молочних залоз на основі вдосконалення алгоритму етапної медичної допомоги для відновлення репродуктивного здоров’я та зниження частоти рецидиву даного захворювання. Визначено вплив генітального ендометріозу на особливості клінічного перебігу дисплазій молочних залоз у жінок із нереалізованою репродуктивною функцією, а також шанси ризику розвитку захворювання, що дозволило формувати групи ризику із врахуванням значимості їх впливу на репродуктивне здоров’я та динаміку показників якості життя. Вивчено найбільш значимі шанси ризиків розвитку коморбідності між ендометріозом та дисплазіями молочних залоз. Вивчено особливості клінічного перебігу захворювань, частоту і структуру патологічних змін молочних залоз у жінок з ендометріозом та доброякісними дисплазіями молочних залоз. На основі проведеного сучасного комплексного дослідження стану репродуктивної системи у хворих з ендометріозом та дисплазіями молочних залоз із вивченням основних патогенетичних ланок за допомогою біохімічних, ультразвукових, радіоімунологічних, морфологічних, інструментальних і статистичних методів обстеження уточнено наукові дані щодо залежності стану патології молочних залоз від розвитку ендометріозу та результатів лікування протягом року, вперше встановлено кореляційні паралелі з іншими маркерами порушень репродуктивної функції. Зʼясовано зміни гормонального фону, окисно-антиоксидантного гомеостазу у хворих з дисплазіями молочних залоз та генітальним ендометріозом залежно від виду фармакологічної корекції. Отримано результати порівняльного аналізу вираженості клініко-функціональних змін динаміки основних показників репродуктивної системи у жінок з ендометріозом і дисплазіями молочних залоз на різних етапах, що дозволило оцінити ефективність вдосконаленої методики медикаментозного лікування із врахуванням значимості їх впливу на репродуктивне здоров’я та віддалені результати лікування.

Використання стовбурових клітин з метою стимуляції регенерації рогівки на тлі її механічної травми

2025-10-31T01:01:08Z

Використання стовбурових клітин з метою стимуляції регенерації рогівки на тлі її механічної травми Бідзіля, Мар’яна Романівна Дисертація присвячена експериментальному обґрунтуванню ймовірності і доцільності застосування алогенних мезенхімальних стовбурових клітин для корекції порушень, що виникають в організмі кролів за умов моделювання механічної непроникаючої травми рогівки. На основі біохімічних і морфологічних досліджень уточнено механізми патогенезу механічної непроникаючої травми рогівки та підтверджено ефективність її корекції за допомогою мезенхімальних стовбурових клітин (МСК) і Корнерегелю. Досліджено метаболічні зміни в організмі тварин протягом 28 діб після травми рогівки, а також вплив Корнерегелю та МСК на відновлення її структури. Встановлено, що травма викликає запальну реакцію з інфільтрацією нейтрофілами, посиленим вивільненням прозапальних цитокінів, пригніченням протизапальних цитокінів, активацією вільнорадикального окиснення ліпідів і білків, зниженням активності антиоксидантної системи та ознаками інтоксикації. Показано, що травма активує клітинну ланку імунної системи. Морфологічно виявлено повну, але неповноцінну епітелізацію дефекту рогівки з порушенням структури колагенових волокон і помірною запальною інфільтрацією. Запропоновано патогенетично обґрунтовану методику корекції патології з використанням Корнерегелю та МСК. На моделі травми рогівки підтверджено їхній позитивний вплив на відновлення рогівки шляхом захисту ураженої ділянки, зменшення запалення, зниження активності вільнорадикального окиснення, покращення роботи антиоксидантної системи та стимуляції імунної відповіді. Встановлені корнеопротекторні та мембраностабілізуючі властивості методу обґрунтовують доцільність його подальшого доклінічного та клінічного вивчення для можливого застосування в медичній практиці.